Я вже встигла приготувати вечерю і чекала на повернення чоловіка з роботи.
Стіл вже було накрито, а Назара все не було й не було. Останнім часом він постійно затримувався на роботі, але надворі вже була темна ніч.
Я почала дуже панікувати. Дзвонити свекрусі не хотіла — вона вже старша людина, тож зайвий раз хвилюватися їй зовсім не варто.
Зателефонувала в офіс — черговий повідомив, що мій Назар пішов з роботи ще кілька годин тому. Я вже й не знала, що думати. Накрутила себе на те, що трапилося щось дуже жахливе.
Схопила телефон в руки і давай обдзвонювати всі швидкі міста. Його ніде не було! Ну, й слава Богу!
Цілу ніч ока не зімкнула. З першими промінчиками сонця поїхала до поліції — вірила, що мені там допоможуть.
– Пані, коли зник Ваш чоловік?
– Вчора ввечері не повернувся додому з роботи.
– То чого Ви мені голову морочите? Прийдете з заявою за 3 дні.
Я була шокована — залишалося лише чекати і молитися. Іншого виходу я не бачила — відчувала себе максимально безсилою в цій дивній ситуації.
Повернулася в квартиру. Намагалася не виказувати сину свого хвилювання, але це було дуже складно. Я не могла знайти собі місця.
Зателефонувала мамі, все розповіла, поплакала. Найрідніша дала хорошу пораду:
– Своїм виснаженням ти справі нічим не допоможеш. Відпочинь, поспи, а тоді на тверезу голову будеш думати, що робити далі.
Так і зробила. Наснився мені мій Назарко. Стоїть такий красивий і юний, як в той день, коли ми тільки познайомилися. Я простягаю до нього свої руки, хочу його обійняти, а він все віддаляється від мене і віддаляється.
Прокинулася в холодному поту, вся тремтіла. Останньою надією був Дмитро — найкращий друг мого чоловіка.
– Дмитро, якщо ти знаєш, де він — просто скажи мені. Я все прийму, як є. Мені б тільки знати, що він живий.
– З ним все гаразд, просто…. Я не знаю, як тобі це сказати… Ти його, Маринко, не чекай. Не повернеться він.
– У нього з’явилася інша жінка?
Дмитро мовчав.
Та я вже й сама про все здогадалася. Жіноче серце мені підказувало, що Назара почуття до мене згасли, але я не хотіла вірити, що 10 років щасливого сімейного життя підуть коту під хвіст.
Я мала побачити все на власні очі. Зрозуміла, що чоловік, мабуть, зустрічається з коханкою у нашому заміському будинку. Дочекалася поки син засне, сіла в машину і поїхала.
Тихенько заходжу і бачу з-за стіни картину: мій Назар в обіймах вродливої брюнетки. Вони цілуються, танцюють і п’ють вино, яке ми планували відкоркувати на 20-ту річницю нашого весілля.
Мені не хотілося влаштовувати скандал, кричати, плакати. Я просто мовчки вибігла з будинку і мріяла якнайшвидше повернутися додому. Розплакалася вже тоді, коли дивилася на валізи, в які я спакувала всі речі Назара.
З ним зустрічатися було несила, тож я зателефонувала свекрусі і попросила, щоб вона сама забрала сумки.
Миколка довго розпитував, куди подівся тато, чому він не телефонує і не приходить. Я спершу брехала, казала, що він у відрядженні, але коли зрозуміла, що Назар навіть не збирається спілкуватися з рідним сином — розповіла малому всю правду.
– Як це інша жінка? А ти?
– Так буває, синку. Так буває…
Минув рік. Ми навчилися жити без нього. Вдавалося нам це навіть дуже непогано.
Одного дня мені зателефонували з невідомого номеру. Беру слухавку і чую знайомий голос:
– Привіт, Маринко. Це я, Назар…. Вибач мені! Я все зрозумів і дуже шкодую про свій ганебний вчинок. Дозволь мені повернутися. Я скучив за тобою, за сином.
– Милосердя від мене не чекай, думаю, що й Миколка не захоче з тобою спілкуватися після такої підлої зради. Не дзвони сюди більше. Ти свій вибір зробив.
Я ніколи не шкодувала про це рішення. За місяць Бог винагородив мене зустріччю з чудовим чоловіком. Він одразу полюбив мене і мою дитину, наче рідну. Тепер Миколка з нетерпінням чекає на появу молодшої сестрички. Я щаслива.
Тих, хто вміє гідно приймати удари долі, Бог винагороджує. Якщо опускати руки, впадати у відчай, то можна ніколи не дочекатися всього того прекрасного, що життя готує для нас. “Не було б щастя, та нещастя помогло” – ця життєва мудрість є не просто гарною фразою, але істиною, яка підтверджується в житті багатьох.
Чи змогли б Ви пробачити зраду?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел
