У Валентини Петрівни є двоє дорослих синів – Павло та Олег. Старшому Олегові 24, молодшому Павлику нещодавно тільки 21 виповнилося.
Декілька років тому не стало її чоловіка. Важко хворів та серце не витримало. Тоді Павло ще навчався у школі та бачив, як матері погано. Вирішив, що буде з нею поруч. Ось так і залишився з нею жити, навіть спеціально вступив до місцевого університету.
Старший брат живе у сусідньому місті. Одружений, є чудова дружина Марина. Зараз вона вагітна, чекають на первістка. Вирішили зробити ремонт перед народженням малюка. Звісно, що грошей у родини нема багато, адже працює тільки Олег.
А ось Павлик вже декілька місяців сидить у старої матері на шиї. Спершу казав, що не хоче поєднувати роботу й навчання. От захистить диплом та обов’язково розмістить своє резюме на сайті. Але згодом ніби забув про свою обіцянку. Добре, що у пані Валентини була певні заощадження та пенсія.
Нещодавно його запросили на співбесіду. Фірма хороша, зарплата велика. Але один мінус – працювати треба дистанційно. Вдома був старенький комп’ютер, який вмикався тільки 10 хвилин. Де ж взяти гроші на нову техніку? Павло не хотів втрачати такий чудовий шанс. Планував взяти кредит, а потім поступово віддавати. Пенсіонерка вже почала телефонувати до родичів та гроші зичити.
Але одного дня Олег приїхав у гості. У Павла тоді було день народження, але вирішили просто посидіти на кухні й тортиком посмакувати. Марина тоді не змогла приїхати, адже погано себе почувала.
– Ну і де тут мій іменинник? Ходи, є для тебе подарунок – гукав Олег на порозі.
Він тримав у руках велику коробку. А там був новесенький ноутбук.
– Тут потужний процесор, безпровідна мишка ну і ще багато корисного. Мені мама про все розповіла. Так що тримай, заслужив!
Вже наступного дня Павло сидів за монітором та працював. Зарплата була хороша. Вже й купив матері багато продуктів додому, нову кухонну техніку, собі – телефон. Помалу відкладав на ремонт у квартирі.
Звісно, що Марина нічого не знала про такий подарунок. Та й не запитувала чоловіка, її то мало цікавило. Але одного дня приїхала до свекрухи у гості й побачила ноутбук:
– Ого, це звідки у вас така техніка ?! У мене навіть такого вдома нема!
– Так це Олежик подарував на день народження. Казав, що то дуже дорога фірма та ноутбук останньої моделі. Павлику добре за ним працювати.
Тоді невістка розлютилася. Навіть не попрощалася. Голосно грюкнула дверима та поїхала додому:
– Ти збожеволів? Такий дорогий ноутбук братові купити! У нас ремонт, малюк скоро має народитися, а ти ось так гроші з сімейного бюджету викидаєш на забаганки свого брата!
– Заспокойся. Це були мої гроші, які я відкладав. Хотів братові допомогти. Така нагода була, а в матері мізерна пенсія. Та вони б на той ноутбук рік часу збирали чи навіть більше!
– Чи ти не забув, що я твоя дружина і ця квартира моя?! Це мої батьки купили! А ти зі мною навіть не порадився та просто викинув на вітер майже 10 тисяч гривень!
Вони тоді сильно посварилися. А Марина ще й зателефонувала до пані Валентини та з нею почала лаятися, мовляв, у рідного сина гроші так нахабно забирає.
Вчора Олег приїхав до рідних у гості. Звісно, що без жінки. Вона образилася на його родичів та сказала, що навіть бачити їх не хоче.
– Сину, мені якось не зручно перед Мариною. Не думала, що вона ось так засмутиться. Давай я напишу розписку та буду тобі з пенсії повертати гроші? Ну все-таки річ не з дешевих… – казала старенька.
– Мамо, не треба нічого писати й віддавати. Павло – мій рідний брат, я хотів йому допомогти. Гроші у мене ще будуть, не хвилюйся. Я ж місяць тому своїй тещі дав майже 9 тисяч на стоматолога, бо вона до лікаря ходила у приватну клініку. Захоче зі мною розлучитися – нехай подає заяву, байдуже. Головне, щоб у брата була хороша робота!
Хто не правий у цій ситуації? Чи повинен Павло повернути гроші Олегові за такий подарунок?
