В голові крутяться жахливі думки та припущення. Що робити? Вдягатися і бігти? Але куди? Де шукати? Дзвонити в поліцію? Чи у швидку? Як відшукати телефон, якщо він вимкнутий?

– Мамо, я їду додому.

Дорога додому займає тридцять хвилин. Дзвінок був півтори години назад. Передзвонюю.

– Алло, – чую у відповідь, а на задньому фоні шум і крики.

– Ти де?

– Чекай, скоро буду, – відповідає і кидає трубку.

Дзвоню ще раз, а абонент уже недоступний. 

Мабуть, матері мене зрозуміють. У такі моменти всередині все холоне, накочуються сльози і трусяться руки. 

В голові крутяться жахливі думки та припущення.

Що робити? Вдягатися і бігти? Але куди? Де шукати? Дзвонити в поліцію? Чи у швидку? Як відшукати телефон, якщо він вимкнутий?

Нервово почитаєш ходити зі сторони в сторону. Пробуєш телефонувати ще раз. Марно.

Час тягнеться довго. Пройшло двадцять хвилин, а здавалося ціла вічність.

Сил терпіти більше немає. Вдягаєшся, шукаєш ключі і телефон. Не можеш його ніяк знайти, а зрештою помічаєш, що він уже в руках. 

На ходу хапаєш пальто і метушливо намагаєшся його вдягнути. Стримуєш сльози і згадуєш ранкову розмову. Адже тоді накричала за незаправлену постіль. От дурна, чим мішала мені та постіль? Ніколи більше не буду сварити свого сина, тим паче через такі дурниці. 

Раптом дзвонить телефон.

– Слухаю?

– Французький іноземний легіон вітає вас!

– Де ти пропав?!

– Мамо, відкривай. Люди чекають. 

Скидаєш верхній одяг і наче в тумані йдеш до дверей.

– От він зараз отримає! – обіцяєш собі. 

Відкриваєш, а на вході двометровий юнак весело посміхається. 

– Ти де був? – різко запитуєш.

– Та залишився на додаткове заняття з історії.

– Хіба так важко попередити?

– Я не встиг. Це було спонтанне рішення, а коли ти дзвонила, то мені було вже незручно говорити.

– Міг повідомлення написати, щоб я не переживала. 

– Не можна телефоном на уроках користуватися. 

– А хто це там кричав, коли я дзвонила?

– Та це були якісь п’яні люди на зупинці. Я не встиг сказати, бо телефон розрядився. А я тобі морозиво привіз, – усміхнувшись, простягає гостинці. 

Посмішка у нього моя.

Він завжди повертається додому з солодким подарунком. Навіть коли з грошима було туго, йому виходило зекономити і принести мені шоколадку. 

Мій сенс життя.

Тільки як навчитися не накручувати себе?

А вам знайома така ситуація?

Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector