У мене є син. Його звати Олег. Я ніколи не втручалася в його особисте життя і не належу до тих матерів, які ненавидять своїх невісток. У мене завжди було усвідомлення того, що одного дня син виросте, одружиться і покине рідну домівку.
Тож я цілком нормально відреагувала, коли одного дня Олег привів на знайомство Олесю. Як на мене, вона була чудовою дівчиною: і скромна, і вихована, і вродлива.
Згодом вони одружилися. Оскільки молоді не могли дозволити собі жити окремо, то я запросила їх до себе. Тоді ж у мене відкрилися очі.
Попри те, що Олеся була культурною та освіченою дівчиною, господиня з неї нікудишня. Вона навіть за собою не могла доглянути. А про те, що в будинку потрібно постійно прибирати, готувати їсти і прати одяг взагалі мови не було.
У цьому була винна мати Олесі, яка оберігала свою донечку від усіх клопотів. Тому мені довелося доглядати за будинком і молодятами. Зрештою, я втомилася і поставила їх перед фактом, що пора з’їжджати на власну квартиру і займатися власним побутом. Хіба я наймалася домогосподаркою? Особистого життя ніхто не скасовував.
Чи правильно вчинила жінка?
