Після цього вчинку свекруха припинила з нами спілкуватися. Звісно, що вона не любила мене з перших днів нашого знайомства, намовляла чоловіка проти мене. Однак, Іван – дорослий та розумний, одразу зрозумів, що його мати не права і всіляко захищав мене. Правильно люди в народі кажуть – не лізь у чужий монастир зі своїми правилами! Але хочу про все розповісти по черзі, щоб у вас до купи склали вся пазлики.
Отож, ми з чоловіком познайомилися ще на 1 курсі в університеті та одразу закохалися. Я з невеличкого села біля Харкова, Іван – з Одеси. Спершу м разом винаймали житло у столиці, після закінчення університету зробили скоромне весілля та купили в іпотеку своє гніздечко. Невелика трикімнатна квартирка. Мої батьки досить тепло прийняли чоловіка та всіляко нам допомагають. Однак, не можу такого ж хорошого сказати про свекруху.
За весь час (а ми вже 6 років як одружені) вона приїхала тільки два рази. Якщо перший приїзд її ще як просто мама мого хлопця я пережила досить важко та зі сльозами на очах, то вдруге я не мала наміру терпіти її хамства та наглості. Вона навіть до нас на весілля не приїхала! Пам’ятаю, як підслухала її розмову з сином. Ольга Павлівна відмовляла Івана від спільного життя зі мною, говорила огидні речі про мене та мою родину, мовляв, я звичайна дівка з села і мої батьки такі самі, а він гідний кращу дівчину з міста. Добре, що чоловік не звернув увагу на її “обґрунтовану” думку та не дозволяв більше говорити поганого про родину.
Отож, мій чоловік працює головним менеджером у банку. Графік у нього фіксований – з 9 ранку по 6 вечора, однак, бувають моменти, коли може затриматися аж до 1 ночі. Річні звіти, зустрічі з генеральними директорами та відрядження в сусідні області – важко, але іпотека не жаліє нікого. У мене ж трішки інша ситуація.Я працюю дистанційно на американську фірму. Займаюся логістикою та фінансами, офіційний представник в нашому мсті. Часто працюю вночі у Скайпі, адже часові пояси – самі розумієте. Не дарма я університет з червоним дипломом закінчила! Отож, вдень я сплю майже до обіду. Але не потрібно одразу казати, що я така погана господиня. У мене є час на прибирання, кулінарію та власний відпочинок. На чоловіка завжди у холодильнику чекає його улюблена страва – борщ пампушками та випрасований одяг у шафі. Нас влаштовує таке життя, ми звикли до такого ритму. У нас залишалося ще 4 місяці, щоб нарешті внести останній платіж!
Його матуся приїхала до нас майже на 2 тижні. Пояснила це тим, що дуже сумує і хоче побути подовше з нами. Ага, ми ще на це подивимося. Однак, коли дізналася про такий робочий графік, то ледь не посивіла! Почала читати мені нотації про те, що я зовсім не дбаю про чоловіка і що скоро там зможу захворіти. Серйозно, 21 століття на дворі! Іван попросив її заспокоїтися і пояснив, що для нас це нормально і ми вже звикли до такого.
Отож, вночі я досить довго працювала – писала звіт та готувала статистику свого відділу, аже скоро мала бути важлива конференція! Під ранок розбудила чоловіка, приготувала йому сніданок та запашну каву й провела до дверей на роботу. Побажала гарного для та поцілувала – наша сімейна традиція. Пішла у тепле ліжечко. Однак, тільки закрила очі – чую, як свекруха з кимось голосно розмовляє.Та вирішила зранку через вікно поговорити з нашою сусідкою, яка песика вигулювала. Навіщо кричати на весь двір про свій радикуліт? Ввічливо попросила не говорити так голосно, адже деякі сусіди ще сплять.Та і я також ледь на ногах тримаюся. Жінка щось пробубоніла та пішла у вітальню.
Але через 5 хвилин бац – так голосно грюкнула дверима, що аж картина впала. Ох, не вийде поспати зараз. Можливо, краще в обід випити снодійне та подрімати? А зараз саме час для ранкової пробіжки та прання. Гарно позаймалася спортом, помила посуд, витерла пилюку та попрасувала одяг чоловіка. Все охайно розклала по поличках – ось мої сукні, а тут його сорочки. Вже і на сон почало мене тягнути. Розселила у вітальні ліжко, принесла м’якеньку ковдру та одягнула маску для сну…
Гуп! Гуп! Свекруха прийшла, у неї шопінг був. Почала одразу при мені переодягатися та показувати нові речі.
– Дивися, а мені таке личить? Бо та дівка сказала, що зелений мені не до обличчя. А вона хто така, щоб мені поради давати? А ще я взяла собі такі сандалі, дивися, на каблуці! – немов трактор, торохкотіла пані Ольга. А у мене вже аж очі злипаються, я ледь говорю.
– А, ти спати хочеш? Ну геть чисто з тою роботою здуріли, от у мене була хороша робота і нормальний графік! А ви з тими комп’ютерами собі ще зір зіпсуєте!
– Мамо, будь ласка, я спати хочу. Давайте я хоча б годинку подрімаю – пробурмотіла я і накрилася ковдрою.
Чую, що її вже нема у кімнаті. Вже бачу сон – бац! Чую, як на кухні хтось мої каструлі рухає. Ввімкнула музику у навушниках. Здається, що допомагає. Поспала до 9 вечора так. Чоловік приїхав з роботи та зробив мені міцну каву, адже мені ще цілу ніч проводити конференцію з колегами з Америки. Та вночі свекруха вирішила переглянути свій серіал, тому я сиділа на кухні та ледь чула, що говорять у Скайпі, адже телевізор грав на повну. Коли ж нерви не витримали, то зайшла у кімнату – а Ольга Петрівна спить на кріслі, немов немовлятко! Вимкнула звук і далі пішла працювати.
На ранок у мене голова була розміром з гарбуз. Сил навіть не було для того, щоб приготувати сніданок чоловік. Але Іван все розумів і не дорікав мені, розстелив мені ліжко та приніс таблетки. Накрив ковдрою та побажав солодких снів. Однак, як тільки він вийшов за поріг, моя свекруха активізувалася. З грюкотом відкрила двері та почала мене будити
– Ірино, а де у тебе міксер? Я хочу млинці зробити, нема сил все то ложкою збивати в ручну, а яйця вже розбила та з цукром перемішала.
Я вирішила, що не хочу ранок починати зі сварки. Показала, де у нас стоїть міксер, борошно, цукор і різна всяка всячина. Просто на перед розказала, щоб свекруха мене більше не турбувала. Закрилася у кімнаті, випила снодійне та слухала довго музику.
Прокинулася від того, що по радіо голосно лунала музика. У кімнату зайшла свекруха з таким виразом обличчя, немов проковтнула лимон.
– Невже ти прокинулася? І довго ви так один одного будете катувати?
– Якщо ви про роботу, бо залишилося ще 4 місяці до останнього платежу.
– Ага, ще невідомо, чи ви разом через 4 місяці будете – фиркнула жінка та закрила двері.
Мої нерви витримали другий день. Ура!
Наступного ранку я довго не могла заснути через гучний телефон жінки. Вона на кухні ввімкнула собі музику та голосно підспівувала.
– Будь ласка, скрутіть гучність! Ви ж знаєте, що я зранку йду спати після роботи, втомлена! А ви тут нені заважаєте.
– Та що ти кажеш?! Ти глянь на неї, принцеса знайшлася! Я тут у гостях вже не маю жодного права навіть музику послухати?! Можливо, ще мене у клітку посадиш, як папугу? І не смій роботою прикриватися. Знаю я таких “трудяг” – тільки гроші з мого сина вмієш тягнути, а вночі дурницями страждаєш!
– Це моя робота. А ви у нас у гостях, так що поважайте наші правила. Цю квартиру ми самі купили, тут вашого нічого нема. Ви навіть жодної копійки нам не дали на перший внесок іпотеки!
Свекруха ще досить довго лаяла мене та моїх батьків, мовляв, мене погано виховали! Не стала її далі слухати, закрилася у кімнаті. Однак, було образливо. Чому жінка так думає про мене там мох батьків? Вони хоч люди з села, але завжди нам допомагають продуктами та грішми. А вона за всі роки нічого нам не порадувала, навіть на весілля приїхала з порожніми руками! Не стала терпіти та зателефонувала чоловікові. Іван обіцяв приїхати ввечері та розібратися у такій ситуації.
Тоді я постаралася виспатися. Трішки дрімала, трішки слухала спокійну музику. Навіть ліки не допомогли. Під вечір взагалі стало хижо, голова боліла та паморочилося. Хотіла прогулятися та подихати свіжим повітрям, а от якраз чоловік приїхав – сьогодні встигли завчасно написати звіт.
– Мамо, чому ти постійно лаєшся? Це наше життя, ми дорослі люди. Ти ж казала, що приїдеш у гості та будеш собі гуляти, місто вивчати. Я тобі квиток у музей та театр навіщо купив? Бачу, що ти тут чудово цирк Іринці влаштовуєш. Хіба не бачиш, що вона вночі працює важко, а ти їй жодного разу за ці спокійно відпочити не дала? Не можна так!
– А ти чому рідну матір повчаєш? Ще скажи, що зараз на двір мене проти ночі виженеш! Тобі хто важливіший – ця шмаркачка чи я?
– Мамо, не смій говорити такі слова про мою дружину. Я так і знав, що ти не залишиш нашу родину у спокої. Я зараз відвезу тебе у готель. Номер для тебе я вже забронював. Будь ласка, давай без скандалів закінчимо цей вечір, ми двоє дуже втомилися!
Ольга Павлівна почала плакати та нарікати на рідного сина, мовляв, проміняв її на якусь там дівку! Я вже не звертала уваги на її слова, адже через годину у мене вже починалася зустріч. Мені будо все одно та її слова та сльози, адже виїла всі нерви!
Наступного дня пані Оля поїхала додому. Навіть не попрощалася з нами. Але все одно. Мені вистачило цих трьох днів на десять років вперед. Добре, що мій чоловік все розумів та заступився за мене.
На вашу думку, хто не правий у цій ситуації? Що б ви могли порадити жінкам зробити, щоб знайти спільну мову та не сваритися більше?
