Матвій стояв біля гробу своєї дружини.
Усі рідні порозходились, а він ніяк не міг повірити у те, що відбулось…
Чоловік не міг відірвати погляду від гірки землі, над якою стояла табличка з іменем Алли Коструб.
Присів на лавку поруч з могилою.
– Як так сталось? На кого ти мене покинула, Аллочко? – бідкався чоловік – Як тепер мені без твого милого приємного сміху, без твоїх теплих обіймів і палких поцілунків? Так не мало статись..
Матвій заплакав. Заплакав, як маленька дитина. Він почав згадувати, як вони познайомились з Аллою.
Це було ще в університеті, на 3 курсі. В столовці вони пересіклись поглядами. І одразу запам’ятали один одного. Відтоді і були разом.
Після закінчення навчання зіграли весілля, жили молодята в гуртожитській кімнаті. Та вони були щасливі. Матвій багато працював. Він був годувальником сім’ї. А Алла – берегинею домашнього вогнища. Такий розклад сім’ї впровадив чоловік. Так він вважав буде правильно.
Вони придбали квартиру. Алла створила там надзвичайний затишок. Чоловік тільки радий був повертатись додому. На столі його постійно чекала смачна їжа. А біля нього турботлива дружина.
Матвій цілком і повністю довіряв дружині. Їхня сім’я була прикладом довірливих відносин. Інколи чоловіку доводилось їздити у відрядження і залишати Аллу саму. Та він знав – вона йому вірна.
Жінка по декілька разів на день дзвонила, питала чи все гаразд? Чи він поїв? Радина. яку краватку краще обрати. Вони кохали один одного, що тут казати..
Єдине, ніяк не виходило у них завести дитину. Вже по-різному пробували і лікарів відвідували, та все марно. Матвій навіть запропонував взяли немовля з дитбудинку, та Алла вперто відмовилась
– Ні, боюсь я не прийму чужу дитину. Я хочу наше з тобою дитя. Щоб у нього були наші риси зовнішності і характеру. В цій дитині має бути наше з тобою продовження.
Чоловік трохи здивувався такій категоричності, та відтоді більше за всиновлення не говорив.
Тоді подружжя вирішило присвятити жити заради один одного. Все у них було добре.
Та біда прийшла звідки її не чекали.
У Алли виявили злоякісну пухлину. Остання стадія..Неоперабельна.
Матвій готовий був віддати будь-які гроші світу, аби лікарі її врятували. Та вони були безсилі..
Чоловік, ніби застиг на одному місці. Для нього не важливо було, що відбувається у цілому світі. Все стало таким неважливим, таким мізерним, у порівнянні з тією проблемою, з якою вони спіткнулись.
Матвій взяв відпустку на роботі, і постійно був поруч з дружиною. Він нікому не довірив догляд за нею.
А скільки часу він благав Аллу погодитись на лікування за кордоном, на операцію у клініці в Німеччині.
– Потерпи ще трошки, Матвійчику.. Тобі не доведеться стільки цим перейматись. Лиш шкода тебе самого залишати тут..Ти ж такий несамостійний – казала дружина.
Матвій згадував усе це і гірко плакав на її могилі. Так минуло, мабуть, декілька годин. Він був сам не свій від горя. Та все ж підійнявся і вирішив, що пора йти додому.
В квартирі було тихо і холодно. Прямо, як у нього на серці. У чоловіка більше не було сенсу житя, не було заради кого працювати і радіти.
Матвій не роздягався, не роззувався – прямо так і ліг у спальні на ліжко. Пустий погляд у стелю.
Сів. Взяв у руки фоторамку з їхньою світлиною, що стояла на тумбочці. Вони були там такі щасливі. А головне, вони були разом. Ззаду Матвій намацав щось товсте. Почав розбирати рамку і знайшов там ще одну фотографію – там було якесь немовля. Зі зворотнього боку загадкова напис – Максим Матвійович. І дата.
Матвій довго крутив це фото у руках. Не розумів, що це означає. Хто ця дитина? Чому дата зазначена кілька років після їхнього весілля? І по-батькові..
Чоловіку стало душно, не було чим дихати. Він втрачав себе у здогадках.
Матій почав відсувати ящики у тумбочці дружини. Там він знайшов стопку листів. Переписка велась з Наталею, подругою Алли. Вона жила в іншому місті.Я взяв один з останніх листів:
” Він такий класний. А усміхається точно так, як його тато, з ямочками на щічках.” – писало там.
Серце Матвія стрімко забилось. Здавалось зараз виплигне з грудної клітки. Алла завжди говорила йому, як красиво він посміхається. А щоках з’являються ямочки.
Матвій почав перечитувати усі листи. Від початку до кінця. Тоді і склалась ціла історія. Ганебна історія.
У їхньому житті був етап, коли подружжю довелось бути нарізно цілий рік. Матвій був тоді у відрядженні за кордоном. Як виявилось, дружина виносила і народила від нього дитину. І не зізналась! Як вона могла таке зробити? Хлопчик був з вродженою вадою серця. Лікарі прогнозували йому швидку загибель. Тому Алла відмовилась від дитини у пологовому.
– Що ж ти наробила, дурненька? Це ж наш синочок.. – чоловік знову заплакав.
Зранку Матвій викликав таксі і поїхав у місто, де жила Наталія. Він повинен був усе вияснити. Тільки вона могла розказати більше. Вона і розповіла..
– Ти тоді цілий рік був за кордоном, пам’ятаєш? Спершу Алла не казала тобі, щоб зробити сюрприз. Сам знаєш, як вона цього чекала. Не могла натішитись. Та, коли УЗД показало ваду серця подруга вирішила відмовитись від дитини, щоб не мучити тебе, не випробовувати твою нервову систему, вона справилась з горем сама. Розповіла тільки мені і просила, аби я приглядала за хлопчиком час від часу. Я от їй і писала те, що дізнавалась. Хлопчик і досі живий, попри те, що говорили лікарі..
– Скільки йому уже? Де він?
– В дитбудинку. Ніхто всиновити не хоче..через хворобу. Йому вже 4 рочки. Такий гарненький.
Матвій стукнув кулаком по столі.
– Як? Як вона посміла вирішувати за мене? Позбавила мене мого сина! Ми зрадили нашу дитинку. Я повинен забрати його.
Матвій разом з Наталею поїхав у дитбудинок. Коли він побачив свого сина, його закололо у грудях. Який їхній син був красивий, а головне схожий на нього у дитинстві. А погляд точно, як у Алли.
– Привіт, Максимчику. Я твій тато. Тепер я буду завжди поруч з тобою.
Майже два місяці Матвій розбирався з документами, але нарешті вони з сином були разом. Чоловік навіть відвів сина на могилу матері і сказав, що вона ангел, який спостерігає за ним високо з неба.
Максиму зробили операцію на серце в Німеччині. Після неї хлопчик став абсолютно здоровий. Все виявилось не так страшно, як припустила Алла. Як шкода, що вони не зможуть вдвох виховувати їхнього сина. Їхнє продовження… Так , як і хотіла дружина…
Як ви вважаєте, чому дружина не розповіла чоловіку про сина?
