Вирішила зробити добру справу для свого сина Василя та запропонувала молодятам після весілля переїхати до мене. Я живу у великій трикімнатній квартирі, так що місця всім вистачило. Допомагала невістці з малюками, поки син був на роботі. Зараз у мене є три внуки.
Богдана довго у декретній відпустці не сиділа, мовляв, якщо бабуся на пенсії, то нехай вона (тобто я) з дітками сидить. Тоді я забирала хлопчиків зі школи, годувала, робила з ними уроки, відводила на різноманітні гуртки та спортивні секції. А Богдана повернулася на роботу. Чесно кажучи, я сподівалася, що на пенсії зможу нарешті відпочити. Але невістка вирішила скинути на мене всіх дітей. Думала, що просто звикну до такого, але, на жаль, це мене тільки дратувало.
Ось так виглядав мій звичайний день, розповім про все у деталях. Першою завжди прокидалася я та готувала Богдані та Василеві каву й сніданки. Поки ті їли, я будила малюків до школи. Одягала, складала портфелики та готувала їм ще сніданок. Ну і мила посуд, адже батьки залишали у раковині брудні тарілки й чашки, мовляв, вони поспішають. Потім відводила старших хлопчиків до школи, а внучка залишалася зі мною, її вирішили у садочок не віддавати. Ми гуляли у парку, каталися на каруселях. Звісно, що я за все платила.
Потім ми обідали та йшли до школи за Андрійком та Сашком. Привела додому, погодувала, Андрієві дала спортивну форму та відвела на футбол, сіли з Сашком у трамвай та поїхали на заняття з плавання. Заходила у магазин, купувала продукти на вечерю та швидко готувала суп чи картоплю з м’ясом. Добре, що Василь забирав синів зі спортивних секцій на машині. Потім, коли подружжя дивилося серіал, я робила з хлопцями домашнє завдання. Прочитала казку на ніч, поцілувала та пішла на кухню мити посуд. Інколи за весь день могла сісти у крісло та годину повишивати, адже таке заняття мене заспокоювало.
Одного дня, коли внуки були у школі, син з невісткою поїхали на роботу, а маленька онука Ліза спала, я сіла на диван вишивати. Раптом на телефон прийшло повідомлення від сина. Ох, краще б я не читала! Не могла подумати, що він про мене такої думки. Виявилося, що Василь помилково надіслав то повідомлення мені. Але було пізно.
Тоді ввечері сказала Василю, щоб він забирав дітей і дружину та переїжджав геть. Образи я на нього не тримаю, але з таким невдячним сином не хочу жити під одним дахом. Тоді у повідомленні від нього було написано “Мати залізла мені на шию та ніжки звісила, а ми ще витрачаємо гроші на її ліки”. Однак, я сама платила за продукти у супермаркеті, солодощі для діток та комунальні послуги. А грошей від сина чи невістки я ще жодного разу не бачила.
Нещодавно купила собі ноутбук. Звісно, що за свої гроші. Невістка мене тоді відмовляла та казала, що це марна трата і я вже застара для такого. Однак, сама навчилася ним користуватися. Почала у Фейсбуці продавати свої вишиті картини, невеличкий бізнес мала. Нехай я краще буду далі так працювати вдома, аніж попрошу в сина чи невістки гроші. А потім сусідка дізналася про таке моє хобі та попросила внучку навчити вишивати. Платила чималі гроші за таке репетиторство. Тепер у мене є декілька дівчаток, яких я навчаю. А до Василя не телефоную. Він заблокував мене у телефонній книзі. І Богдана також. Правда, я дуже сумую за онуками. Як вони там без мене?
Можливо, бабусі потрібно помиритися з сином? На вашу думку, Василь з Богданою вчинили правильно?
