Зараз мені 65 років і нарешті я виходжу на пенсію. Розказала цю новину своєму сину, а він замість того, аби привітати мене, наказав тепер сидіти з онуками цілими днями. Бо невістка хоче вийти на роботу.
Я хороша бабуся й онуків своїх дуже люблю, всю душу їм віддаю. Кожні вихідні забираю їх до себе. Але слова сина мене обурили!
Я все своє життя присвятила дітям, внукам. З грошима допомагала їм, тому і вийшла на пенсію пізніше ніж треба було. Я дала своїм рідним все найкраще: освіту, виховання, культуру, з житлом допомагала, у важкі часи підтримувала.
Чоловік покинув цей світ 4 роки тому. І хоч я тепер залишилася жити одна, я ніколи не нудьгувала. Завжди знаходила, чим себе зайняти. Люблю вишивати і мої картини інколи продаються на виставках.
Усі гроші останнім часом я відкладала для себе, на старість. Безтурботну старість, для себе, для свого задоволення. А тут мій син наказовим тоном говорить мені сидіти з його дітьми. Внучці лише один рік, а невістка вже хоче на роботу. То нехай шукають няню, коштами вони не ображені.
Мене обурила така нахабність сина. Але я заслуговую на краще життя, життя для СЕБЕ, а не для когось! Я хочу читати книжки, подорожувати, розвивати себе у вишиванні, знаходити нові знайомства.
Я не відмовляюся гратися з онуками, але на вихідних! Будні дні це мій вільний час, я маю на це право.
Я зробила багато для своїх дітей і не жалкую ні про що. Тепер їх черга проявляти до мене повагу і поважати мої рішення.
Нехай ображаються, якщо вважають мене не правою. Але я хочу жити своє життя, а не проживати старість з онуками!
Як вам думка жінки? Чи вона повинна послухати сина?
Напишіть нам у коментарях у Facebook!
