– Ніно, привіт! Як давно ми не бачилися. Бачу ти з донечкою. Я вже чула, що ти і заміж вийшла, і квартиру купила, і дитину народила. А пам’ятаєш, що це я спочатку звернула увагу на твого Михайла. Ми з ним чотири роки за однією партою сиділи, а він нікого не помічав, окрім тебе.
– Алло, я не одразу тебе впізнала, – раптом отямилася Ніна, дивлячись на брюнетку в синій куртці.
– А ти зараз куди збираєшся? Може вип’ємо чаю десь в кафе? – запропонувала шкільна подруга.
– Якщо впустять з коляскою, – засумнівалася Ніна.
– Не хвилюйся за це, – заспокоїла Алла.
Ніна розгорнула меню, а коли прийшов офіціант сказала:
– Я буду чорний чай, без цукру.
– І все? – здивувалася Алла. Її погляд ковзнув по неохайному волоссі Ніни, старому светрі та недоглянутих нігтях. – Я пригощаю, тому замовляй, що заманеться.
Подруга сором’язливо додала до замовлення салат, а сама Алла попросила принести їй чашку кави, кусочок торта і жульєн.
– Як у тебе справи? Розповідай, – знову заторохтіла брюнетка.
– Навіть не знаю, що розповідати, – відказала Ніна. – З чоловіком у нас все добре. Матір допомагає з вихованням дочки. Зараз у нас скрутні часи. Михайла на роботі скоротили. Знайшов іншу, але зарплата смішна. Ми якраз тоді купили нову квартиру. Обирали між більшою площею і готовим ремонтом. Взяли першу. Ремонт можна в будь-який момент зробити, а квадратні метри з неба не візьмеш.
– А хіба матір Мишка вам не хотіла допомогти з покупкою? – згадала Алла.
– Хотіла, але ми відмовилися. Потім свекруха поводилася б там, як у себе вдома. Краще купити однокімнатну, але свою, ніж бути комусь чимось зобов’язаним. Та зрештою моя мати запропонувала докласти нам необхідну суму. Так і вистачило на двокімнатну. Та хороших ремонтів досі немає. Дещо зробили своїми руками, а дещо від колишніх власників залишилося. Та нічого, в майбутньому все зміниться.
– Наскільки я пам’ятаю, мати Михайла добра жінка. Може вона б позичила вам гроші на ремонт? Згодом ви б все їй повернули.
– Ти помиляєшся. Вона добра, але не до мене. Ми просили у неї гроші на ремонт, а вона не дала. Сказала, що не має. То на квартиру у неї були кошти, а на ремонт – ні. Мабуть, образилася, коли ми відмовилися від її допомоги. Після цього я навіть була проти того, щоб моя дочка з нею спілкувалася. Та чоловік наполіг, що бабуся має право проводити час з рідною онучкою. Годі вже про мене. А в тебе як справи?
– У мене все гаразд, – усміхнулася Алла. – Я до весілля готуюся. Вадим з паралельного класу нещодавно освідчився мені.
Дівчата потеревенили в кафе дві години. Прощаючись, вони домовилися підтримувати зв’язок.
Ніна так і не второпала, звідки в її матері були кошти на квартиру. Саме свекруха дала свасі ці гроші, щоб допомогти дітям. Не могла вона спокійно стояти осторонь. Та в очах невістки все виглядало по-іншому. Звичайно, що бачити у всьому погане набагато простіше, ніж хороше.
Прикро, що зараз люди не вірять у безкорисливу допомогу.
А що ви думаєте з цього приводу?
