Материнство – це дуже індивідуальна і тонка річ, яку рідко хочеться обговорювати з кимось іншим. Така чутлива тема може викликати багато суперечок, оскільки у кожної людини є власний погляд на виховання дітей і ставлення до вагітності.
Якщо з нападками в інтернеті ще можна змиритися, то ось сваритися зі своїми рідними й близькими не хочеться. Саме тому, багато жінок вважають за краще приховувати свої реальні думки та почуття. Але не головна героїня нашої сьогоднішньої статті.
Дівчина зізналася, що вона завжди була страшною кар’єристкою, тому навіть зараз, коли вона носить під серцем другу дитину, робота у неї на першому місці.
Рішення народити першу дитину вони приймали разом
У мого чоловіка теж хороша робота, але він нею не захоплюється. З самого початку у мене було неоднозначне ставлення до дітей, але я була відкрита для цієї ідеї до тих пір, поки не виникла думка про те, що мені доведеться відмовлятися від своєї кар’єри або більшої частини мого способу життя. До народження мого сина ми з чоловіком багато говорили про це і врешті-решт вирішили, що саме він відмовиться від своєї кар’єри, коли прийде час.
Як ви розумієте, дівчина була не проти сім’ї, але відмова від улюбленої справи стала б для неї справжньою трагедією. Напевно, саме тому чоловік погодився піти на поступки.
Не зрозумійте мене неправильно, я люблю свого сина і буду любити другу дитину, але мені дійсно нецікаво залишатися вдома з моїми дітьми.
Краще б мовчала!
Дівчина була матір’ю однорічної дитини, коли завагітніла вдруге. Їм довелося проїхати через всю країну, адже через її роботу, вони застрягли в іншому штаті прямо під час пандемії. Першу вагітність вона провела далеко від рідних і близьких свого чоловіка, тому вдруге пара вирішила все надолужити. Вони влаштували невелику вечірку, але не всі знали про вагітність дівчини.
Більшість з них знали, що я вагітна, але деякі ні, в тому числі “Емі” (30 років). У присутності інших вона мовчала і навіть не піднімала цю тему. Пізніше, я залишилася в кімнаті з величезною кількістю жінок, включаючи Емі. Мене почали питати, як я себе почуваю. Потім Емі (не має дітей) почала коментувати, як чудово бути мамою і бути вагітною. Я намагалася не зачіпати цю тему і просто мовчала. А потім Емі повернулася до мене і запитала, чи згодна я з нею. Я сказала, що, чесно кажучи, мені не подобається бути вагітною, і період дитинства важкий, і, хоча я рада, що у мене з’явиться ще одна дитина, я не дуже чекаю декретної відпустки, щоб знову застрягти вдома.
Емі була шокована, тому що сама кілька років боролася з безпліддям. Вона вважала цю ситуацію несправедливою, адже вона вважала, що дівчині сильно пощастило завагітніти цілих два рази, а вона цього абсолютно не цінує. Жінки прийшли до думки, що у головної героїні просто післяпологова депресія, яка не дозволяє їй повністю полюбити своїх дітей.
Я сказала їм не турбуватися, що зі мною все в порядку, і мені не потрібно любити вагітність або дитячий період, щоб бути хорошою матір’ю. Я підкреслила, що повернення до роботи після народження дитини допоможе. Ці жінки були шоковані, а Емі почала плакати.
Як ви вважаєте, чи можна лізти в особисту справу людини й ставити подібні діагнози? Або ж жінці повинна подобатися вагітність?
