«Мені ніхто не допомагав і я допомагати не буду!» – сказала мені свекруха після народження дитини.
Приблизно ці слова я почула від свекрухи під час її знайомства з моїм новонародженим сином. Мене це сильно здивувало, тому що просити про допомогу я взагалі не планувала. Дитина у мене одна, я хотіла вдосталь насолодитися доглядом за нею. Більш того, мені панічно не хотілося нікому його довіряти – навіть просто давати потримати на руках. Все спілкування бабусі і внука в той раз звелося до презенту у вигляді брязкальця. Сказавши йому пару раз «агу-агу», свекруха пішла геть.
Потім ми не бачилися аж до дня народження малюка, коли йому виповнився рік. Ну що, вона з’явилася насолодитися моментом – ще раз поагукати, поносити пару хвилин по кімнаті, сказати, що дитина «вся в маму, батьківського взагалі нічого» і поспостерігати за реакцією. Адже насправді просто копія тата. На тому і розпрощалися. Вона, звичайно, планувала цим зауваженням мене зачепити.
І допомоги від неї дійсно не було, але справа навіть не в цьому – вона зовсім не цікавилася своїм онуком, не питала про нього. При цьому любила розповісти як важко їй в житті довелося, і допомоги зовсім не було. Малюка укладе спати, старшого в оберемок і на роботу. Через дві години їде додому, а біля дверей уже ціле збіговисько – однорічна дитина прокинулася, почала плакати, маму шукає, з ліжечка вилізти намагається.
А з нею тут же ще й старший, трирічний. І на хвилиночку – на дворі вже були сімдесяті. Не в селі дореволюційному жили. Я звичайно, нажахана від таких умов, а вона відмахувалася – нічого, справлялися ж і так. Поплакав, а мама вже й повернулася.
Тим часом нашій дитині стукнуло вже чотири. І бабуся цілий один раз забрала його з садку, тому що ми з чоловіком обоє не встигали з роботи. Попросив, звичайно, він. Так його матінка мені подзвонила слідом – ну привела до себе онука, а чим годувати? Давай бігом з роботи, купуй їжу, синові вези – не маю чим пригощати.
Дитина була голодною в гостях у бабусі! Там, де у всіх нормальних сім’ях зазвичай навпаки перегодовують і якраз на цьому ґрунті відбуваються сварки. Як так?! Звичайно, мені довелося зірватися, все на роботі покидати, миттю злітати в магазин, похапати продуктів і до дитини – годувати.
А у неї крім чаю і сухого печива нічого немає, ну просто катма і миша повісилася. Вона собі зовсім не готує, а іншим і не подумає – так звикла вже одна жити. Харчується супами з пакетів, бутербродами, і всякою нісенітницею на зразок перекусів. Причому, і гроші є, і можливість – просто лінива. А свою дитину, батьки, годуйте самі. І головне, коли ми з сином від неї йшли, вона мене потішила напуттям – наступного разу, якщо доведеться його з садку забирати, передати бабусі для нього контейнер з провізією, щоб вона могла
Що ви думаєте про таку свекруху та бабцю для онука?
