Моїй Аліні вже 30 років. Останні 10 років ми живемо окремо, бо вона вийшла заміж. Її чоловік мені зовсім не сподобався, старший від неї на 8 років. Я всіляко відмовляла її будувати із ним стосунки, але вона все одно залишилась з ним.
Я переїхала до будинку своєї матері в іншому місті, щоб наглядати за нею та і молодій сім’ї не заважати. От тільки квартиру, де живе дочка я не поспішала переписувати на неї. Невідомо, що може статися, може вони розлучаться. Так і без житла залишитися можна.
Бачимось ми тільки раз у рік. Буває я приїду, але Аліна навідується частіше, щоб заодно побути з бабусею, якій вже за 80. Поки дочка є ми можемо кілька разів посваритися. Вона вічно чимось незадоволена і не говорить спокійно, а починає кричати, що я пхаю носа у її життя.
Потім народився мій внук. Нашою першою сваркою стало його ім’я, яке вона дала, не порадившись зі мною. Аліна слухає лише свого чоловіка. Це він обирав ім’я, яке тій дитині зовсім не підходить. Пізно вже.
Коли я їй телефоную, то вона не завжди підніме слухавку. Скоріш за все це тому, що її чоловік вдома. Вона не хоче зайвий раз розмовляти зі мною при ньому. Сергій каже, що я тільки те і роблю, що дзвоню до дочки й розказую який поганий в неї чоловік. Зять ніколи мене не любив.
Внуку Остапу вже 11 років. Аліса повідомила, що вагітна вдруге, бо вони хочуть дівчинку. А я ніяк не розумію навіщо було міняти престижну роботу на памперси та безсонні ночі. Коли я це їй сказала вона знову образилась. Мало того, вона просила більше не дзвонити й не приїжджати до них. Що я дістала її своїми повчаннями.
А мені ще образливіше, адже я все робила для неї й тепер маю таку відплату. Я ніколи в житті не сказала своїй мамі кривого слова. Навпаки, кинула усе та поїхала, щоб допомагати їй у всьому.
Тепер я боюся, що на відміну від моєї мами моя старість буде далеко не такою. Нікому буде стакан води піднести. Не потрібна я своїй дочці.
А що ви думаєте? Хто тут правий?
Фото з відкритих джерел
