«Мені в житті не щастило з моменту мого зачаття …» – так почав цю історію немолодий професор, коли вкрай вже втомився від наших постійних голосінь.
А «голосили» ми, група бізнесменів, підприємців, управлінців, які приїхали в кінці 90-х в каліфорнійський університет за новими технологіями в маркетингу і PR, виключно на тему: «звичайно, вам-то добре тут говорити … якби у нас такі податки / закони / вчителі / батьки / гроші / можливості … і т.п. були, – ми б …. ». І далі слідувала красива історія про те, що «ми б» …
Він один раз нам натякнув про те, що «відсутність результату – і є ваш результат». Другий раз якось ненав’язливо пояснив про те, що «якщо ти чогось не маєш, або не робиш, то у тебе точно є захоплююча або жахлива історія про те, чому так вийшло».Третій раз, уже більш емоційно, пройшовся по тому, що «якби та якби …». Що мовляв, хлопці, чого ви загрузли в минулому і мусолите його, підшукуючи собі виправдання за те, що нічого не робите. Але до більшої частини групи все ніяк не доходило. І тут він вийшов з-за кафедри, присів якось бочком на першу парту і промовив цю саму фразу: «Мені в житті не щастило з моменту мого зачаття …»
– Хочете розповім свою сумну історію?
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Звичайно ж так! – закивали ми. І приготувалися його жаліти. Я тут наводжу його розповідь у своєму викладі – як почула, як запам’ятала. Деталі можуть бути не точними, але вони не змінюють суті! Суть його розповіді я тоді вловила дуже чітко! Не просто вловила, а засвоїла. На все життя.
– Мені в житті не щастило з моменту мого зачаття …Мій батько, перебивався випадковими грошима від навантажень-розвантажень, зник з мого життя, як тільки дізнався, що його неповнолітня подружка – дівчина-мулатка, що віддає перевагу нічному способу життя, – «залетіла». Його як вітром здуло! Тому я – без батька. Моє невезіння тільки починалося … Юна мулатка, хоч і виносила мене майже до терміну, але тільки почувши мій перший крик, одразу, на пологовому столі, відмовилася від мене. Так я, слабка беззахисна крихітка, яка тільки що прийшла в цей чужий, незнайомий світ, залишилася зовсім одна …
Людина, що кричить від безвиході на весь цей Всесвіт на руках у акушерки. Далі – більше … Мені фатально не щастило … Мене не усиновили в дитинстві – я був дуже слабкою, хворобливою дитиною. До того ж в ті роки, народжений від мулатки, я взагалі мав мало шансів бути усиновленим. Тому з Будинку малятка, я прямо потрапив до дитячого будинку. Ну, тут вже … не щастить – так не щастить!
Це був дитячий будинок для «кольорових» дітей, яких нас там тільки не було … Я відчув сповна на собі все: і як б’ються китайці, і як плюються мексиканці, і як боляче щипають чорні …Не щастило мені і з навчанням … Вчителі довго не затримувалися і весь час змінювалися. Так, чесно кажучи, і не з усіх предметів вони у нас в дитячому будинку взагалі були. Тому зі школою у мене теж, як ви розумієте, не склалося. Ну, просто – тотальне невезіння! ……
Він помовчав. Посидів в тиші, дивлячись кудись у підлогу … Потім підняв очі на нас. Ми, звичайно співчутливо чекали продовження цієї історії, не розуміючи – до чого він взагалі все це почав, – адже так добре сперечалися з маркетингових завдань всього пів години тому.
– Я втомився розповідати вам це, – несподівано сказав він, – Це не моя історія … Хочете, я розповім вам СВОЮ? Німа пауза … Нам залишалося тільки покивати головами, тому що ми взагалі вже остаточно загубилися: де тут чия історія, для чого він взагалі все це нам розповідає, та ще й мова англійська для багатьох не просто у своїх тонкощах давалася.
– А моя історія – ось … – продовжив він. – Я по життю взагалі – дуже щаслива людина! Мені пощастило прямо з моменту мого зачаття, коли мій недолугий татусь зник з мого життя, з не менше недолугою, матусею, а заодно і з мого життя – раз і назавжди! Можливо він відчув, що не зможе дати мені всього того, що допоможе мені вижити. Я вдячний йому за те його рішення … Хто знає, яким би я виріс і що б взагалі зі мною стало, якби моє дитинство пройшло поруч з ним. Можливо він інтуїтивно зрозумів, що цей слабкий малюк ніколи не зможе стати сильним поруч з ним і тому тихо відступив. І я вдячний йому за це.
А мені, між тим, продовжувало везти. Юна мулатка відмовилася від мене прямо на пологовому столі. І це вже була удача! Тому що, якби вона забрала мене з пологового будинку, я взагалі не впевнений, що залишився б в живих … А так у мене, хоч і слабкого, недоношеного, з’явився шанс! Шанс на життя! І дала мені його вона … Моя недолуга сімнадцятирічна мати. Я вдячний їй за цю її відмову. І навіть в думках не хочу уявляти, як і де б я жив, як і де пройшло б моє дитинство, якби вона тоді не відмовилася від мене. Ця її відмова теж надала мені сили. Адже сповіщаючи світ своїм першим криком, я вже розумів, що надіятися я маю в цьому житті не на когось, а тільки на себе … А це, напевно, все ж якусь концентрацію внутрішньої енергії викликає, погодьтеся … – посміхнувся він.
Дальше більше! Мені пощастило, що мене не усиновили в дитинстві. Інакше я, хворобливий, ослаблений малюк, отримав би, можливо, дуже комфортні тепличні умови і турботу від людей, які мене усиновили, але чи допомогло б мені це стати сильнішим і впевненішим в собі? Чомусь я думаю, що ні. Саме життя в дитячому будинку навчило мене стійкості: я навчився у китайців битися, я перейняв у чорних їх «щипки», та й плюватися я можу ого-го як! Чи це не везіння!
Ну, а зі школою – це взагалі – окрема пісня! Вчителів не вистачало і кілька предметів, бувало, вела одна людина. У старших класах ми якось здружилися з учителем біології, який був для нас «ходячою енциклопедією», – так захоплений він був своїм предметом. І (ось везіння!). Він же викладав у нас ще й математику, що дозволяло нам зустрічатися на уроках кожен день! Ми багато спілкувалися.
Звичайно, у мене були тільки відмінні оцінки з його предметів. І коли постало питання вибору коледжу – я не роздумуючи, пішов туди, де потрібна була математика і біологія. Потім був університет. Потім – наукова робота. Родина. Діти. Онуки. Правнуки …Я радий тому, що народився під щасливою зіркою! І вдячний Долі за везіння. Він продовжував з посмішкою сидіти на краєчку парти. А ми «переварювали» все щойно почуте …
– Ось вам дві історії, два погляди, на одне і те ж життя, – сказав він, встаючи з парти і піднімаючи перед собою дві відкриті долоні, як шальки терезів.
Вам яка більше до душі?
Вирішила навідатися до невістки з самісінького ранку. Я розумію, що вона в декреті, але щоб довести до такого! Я все синові розповім!
Забутий рецепт чудодійного засобу від варикозного розширення судин
Подивилася я на наречену і її батьків та й відмовила сина від весілля
Фотограф Андреа Мартін створює казковий світ дітей і тварин
У кохання свій зір… Ми не змінюємося для тих, хто нас любить
Творимо із гофрокартону. Техніка, яку легко освоїти
12 осіб, які можуть стати героями сіквела “Невдахи”
Створюємо об’ємних метеликів із паперу. Шаблони для вирізання
Степан тер буряки свиням, як на подвір’я ступив кум, він приніс новину про його дружину
Дієвий засіб, який допоможе позбутися плісняви у ванній без зайвих зусиль
Анастасія Михайлівна щиро зізнається, що не хоче лізти у виховання свого онука, поради ніякі не роздає. І взагалі, відчуває, що не любить його зовсім
Мені 43 роки. Я живу в місті разом зі своїм молодим чоловіком. Він на 19 років молодший за мене
Настає час, коли бажання проходить. До всього. І до речей, і до людей…
Готика в Києві: 9 будинків, які вражають та дивують своєю красою
Прагніть знайти для себе ту жінку, яка буде мотивувати вас стати кращим
Моя мати була подругою одруженого чоловіка, від якого я і народився
Що відбувається, коли ти відпускаєш сильну жінку. Будь ласка, вбий собі це в свою голову!
“Мойсеєве диво” острова Чіндо. Легенда, яку можна побачити!
Чим обприскати капусту, щоб отримати щедрий урожай великої капусти
