Ніщо не випадкове.
Ніщо не випадкове.
У цьому світі, де нам пощастило жити, кожна зустріч і випадкове знайомство має визначену мету.
Іноді нам потрібні люди, щоб пробудити нас і допомогти змінити напрямок нашого життя; іноді – щоб підбадьорити нас і нагадати, хто ми на цій землі. А іноді це ті, які зустрічаються нам лише на мить.
За іронією долі, ми не маємо знати призначення кожної людини, яку ми зустрічаємо, але ми маємо залишатися відкритими всьому, що приносить з собою кожне нове знайомство.
Іноді варто подивитися на весь світ як переплетення ниток – срібних або червоних, кожна з яких відображає зустріч з конкретною людиною, може ту, яка ще навіть ще не трапилася.
Все наше життя – це взаємодія один з одним. І хоча сучасні технології, інтернет, соцмережі намагаються переконати нас в тому, що цю взаємодію можна звести до мінімуму, щось змінюється в нашій свідомості, коли ми розуміємо, що все в житті відбувається не випадково.
Не всі зустрічі мають бути тривалими: іноді вони можуть тривати лише мить. Може, щоб затримати вас, щоб ви не потрапили в ДТП, або щоб зустрілися з потенційною любов’ю. Іноді Всесвіт посилає нам людей, щоб допомогти в нашому житті, навіть якщо вони не стануть для нас чимось важливим.
І хоча ми не можемо це передбачити, ми можемо підготувати себе до цих життєвих несподіванок.
Люди, які мають нас розбудити.
Це ті, хто приходять на тривалий час. Іноді це наші партнери, споріднені душі. Це ті, хто повністю змінюють наше життя.
Люди, які допомагають нагадати нам, хто ми є.
Іноді на життєвому шляху ми починаємо втрачати себе. У повсякденній суєті і турботах ми забуваємо про те, ким хотіли стати, про що мріяли (і мріємо досі), хто ми насправді. Ми просто продаємо себе дорослому і відповідальному життю, забуваючи, які ми справжні. І це навіть не про місце роботи або місто для життя, це про душу і внутрішнє світовідчуття.
І ось є люди, які приходять в наше життя, щоб допомогти нам зрозуміти, хто ми, щоб ми почали бути собою.
Люди, які важливі на мить.
Коли ми починаємо розмову з випадковим попутником і ніяк не можемо зупинитися. Або коли ми просто обмінюємося посмішками з людиною на сусідньому ескалаторі. І це здається дійсно якимсь неземним зв’язком, який просто має бути.
Просто тому, що хтось не залишається в нашому житті надовго, не означає, що у зустрічі з ним немає сенсу і мети. У всього є сенс. І саме ці невидимі нитки, які єднають нас один з одним, і роблять життя в цьому світі таким приголомшливим, непередбачуваним, тому що ми ніколи не знаємо, коли зустрінемо того, хто змусить нас змінити своє життя.
А ви погоджуєтесь?
