Мій батько з моїм чоловіком ровесники Їм обом по 46 років. Батько проти цих стосунків

Мій батько не прийшов на наше з Андрієм весілля. Так він вирішив продемонструвати свою неприязнь до зятя і нашого союзу. Шокованими були всі гості. Під вінець мене вів мамин брат.

Я єдина дитина у батьків. Ми жили не розкішно, але все ж мене не обмежували ні в чому необхідному. Коли мені виповнилося 20 я зустріла чоловіка, про якого давно мріяла. Він освідчився мені. Але батьки не дали благословення на наш шлюб.

Я не сподівалася, що мій батько почне так сильно втручатися в моє особисте життя. Я, звісно, розумію, що батьки можуть турбуватися про своїх дітей, давати поради, навіть трохи недолюблювати обранців своїх чад. Але все ж мій тато перевершив себе. Він просто навмисне нас розлучав.

Річ у тому, що мій батько та мій чоловік – ровесники Їм обом по 46 років. Я розумію, що для більшості це звучить ненормально. Але все ж я сама маю право вибирати собі пару і влаштовувати собі забезпечене життя.

Саме це і є основною причиною неприйняття наших стосунків з Андрієм моїм батьком. Йому також дуже не подобається, що Андрій значно багатший за тата. Тобто тут мій батько втрачає свій абсолютний авторитет, який би міг мати над молоденьким несформованим зятем. Мене вчили, що в стосунки можна вступати лише з гідними людьми, а Андрій саме такий. Тому я не розумію, в чому проблема?

Андрій намагається стримуватися, але мій тато постійно провокує його на сварки. Я не звертаю уваги на татові істерики, тепер в мене є чоловік, якого я мушу триматися.

Щоб показати свою неприязнь до мого чоловіка, батько навіть не прийшов до нас на весілля. Наші родичі були ошелешені такою його поведінкою. Але це був його вибір.

Мій батько не прийшов на наше з Андрієм весілля. Так він вирішив продемонструвати свою неприязнь до зятя і нашого союзу. Шокованими були всі гості. Під вінець мене вів мамин брат.

Чого він добивається? Хоче, щоб я зустрічалася з якимось бідняком, лише тому що він молодший? Я знайшла собі старшого забезпеченого чоловіка, бо хочу прожити життя не обмежуючи себе ні в чому. Невже це так погано? Я усвідомлюю свої дії і їхні наслідки. Я свідомо прийняла рішення вступити у стосунки з великою різницею у віці заради стабільності та добробуту. Це давно стало нормою за кордоном.

Я навіть спілкувалася з жінкою, яка мала схожий досвід. її чоловік старший за неї на 21 рік. Батьки довго не приймали те, що вони разом. Тому пара просто переїхала за кордон і живе там, ні в чому собі не відмовляючись. Вона досить скоро стала вдовою. Але увесь його спадок тепер її. А я вважаю, що це історія з щасливим завершенням.

При тому, що я гарно ставлюся до свого чоловіка. Можливо, у мене не такі шалені почуття, які могли б бути з юним хлопцем, але я почуваю себе абсолютно у безпеці. Це для мене головне. Я не хотіла б жити з бідним хлопчиком. Це не комфортно. Невже мій батько хотів для мене саме такого? Невже  він не дорікав молодому за те, що у нього нічого немає, і не говорив би мені, що я гідна кращого?

Ну от як мені примирити двох близьких людей?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Sofia
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector