Ми з чоловіком Славком вже майже 10 років у шлюбі, у нас є донечка Юля. Нещодавно трапилася неприємна ситуація – фірма, на якій працював чоловік збанкрутувала та його звільнили. Добре, що у нас є квартира та моєї зарплатні вистачає на родину. Але це на перший час. Тому ледь не щодня Славік телефонував у різні компанії та ходив на співбесіди, але все марно – то платять мало, то нема досвіду чи графік не підходить. Так ми жили місяць.
Декілька днів тому йому запропонували хорошу посаду. Однак, була одна проблема – офіс розташований аж в іншому місті, треба майже годину часу їхати. А ще враховувати ранкові затори – то взагалі цілих дві! Але графік був нормальний – два дні працюєш, а два відпочиваєш, з 8 ранку по 8 вечора. Декілька днів повертався додому аж о 10 вечора втомлений, навіть не мав сил з донечкою погратися. Тільки повечеряв та зразу спати.
За містом жили його батьки, мали великий приватний будинок. Одного разу Славко вирішив, що буде ночувати інколи у них, адже живуть неподалік від зупинки. Тому перейшов дорогу, сів у порожню маршрутку і за 30 хвилин вже на роботі! Та і донечка у нас доросла, так що я зможу декілька днів у тиждень давати собі раду. Так він їздив місяць часу, але потім чомусь перестав. Я запитувала, але Славік не хотів говорити на цю тему. Вирішила тоді зателефонувати до свекрухи.
– У нас тут не готель! Він вже маю свою родину, так що нехай ночує вдома. Бо я не готова ще для нього готувати їсти. Це ж скільки грошей йде на продукти! У вас велика двокімнатна квартира, ви там маєте поміститися всі. І взагалі, такі проблеми ви маєте вирішувати між собою, а нас в це не втягувати – кричала жінка й кинула слухавку.
Хіба єдиний син їм так заважав? У них великий будинок за містом, декілька поверхів має. Власне авто та бізнес. Але ось нам вони ніколи не допомагали. Навіть з Юлею не хотіли сидіти чи з садочка забирати. Казала, що їм ніхто дитину не просив народжувати. З днем народженням вітають тільки через телефон та приїжджали до нас декілька років тому на новосілля. Однак, посиділи годинку на кухні та поїхали геть, мовляв, не хочуть сидіти у такій жахливій квартирі! Я вже й змирилася, що маю таких “чудових” родичів.
Тоді я поговорила зі своєю мамою, адже вона жила також неподалік від нової роботи чоловіка. Вона з радістю погодилася на мою пропозицію. Славко розповідав, що моя мама дуже смачно готує. Він тільки переступить поріг – а на столі вже смачний борщ з пампушками. Ще й спакує велику сумку гостинців для нас. Та він навіть спав на ліжку в окремій кімнаті, а не на дивані у залі, як у своїх батьків!
Дивно з такої поведінки свекрів. Адже це їх рідний син, а вони для нього макарони з сосисками жаліють, хоча живуть краще за нас в рази.
Що ви можете порадити героїні нашої історії? Чи траплялися у вашій родині такі випадки?
