Я одружилася досить пізно за мірками батьків та подруг – у 27 років. Чоловікові Тимофію тоді було 39 років. І хоча у нас вже є дітки, ми досі живемо на орендованій квартирі. Його батьки мешкають у сусідній області, мають хату у селі. Ще у чоловіка є старший брат, який нещодавно розлучився та переїхав до батьків. А сестра Світлана мешкає неподалік з дітьми та чоловіком.
Коли ще Тимофій жив з батьками, то всіляко допомагав по господарстві. То дах перекриє, збудує літню кухню чи ремонт у ванній зробить. А замість того, щоб зі мною на побачення у суботу ходити, працював у полі на тракторі. Я не сердилася, адже розуміла, що батькам треба допомагати, адже обов’язків багато. Однак, його старший брат жодного разу не приїхав картоплю збирати чи навіть просто так, щоб провідати стареньких. У нього була дружина та діти. Можливо, і у власній родині клопотів вистачало?
Думала, що після весілля у чоловіка з’явиться більше вільного часу на мене, адже ми тепер подружжя. Але я навіть не могла уявити, наскільки помилялася. Інколи я їздила у село до свекрів, щоб їм допомогти, хоча хотіла з Тимофієм піти у кіно чи десь у парку прогулятися. Але ні, суботній вечір я проводила у компанії курей та помідорів. Коли його брат після розлучення переїхав до батьків, то навіть посуд за собою не мив. Свекор знайшов йому роботу, працювати трактористом у полі. Але ні, вигнали хлопця через декілька днів. Справжній ледацюга та дурень. А потім знайшов друзів, з якими не проти чарку-дві пропустити, хоча у нього малі діти – аліменти треба платити! Та і жінка, Світлана, також нічим не краща. Приїде зі своїм чоловіком на іномарці, покрутить носом та почне жалітися, що зараз через таке подвір’я занедбане собі туфлі понищить. Але хоча б раз приїхала та допомогла старим. Натомість телефонує брату і нагадує, що скоро у його племінниці день народження і вона хоче айфон. А Тимофій води у рота набрав – тільки угу та угу. Та і потім до мене раз подзвонила.
-Привіт, я тут нещодавно бачила, що у вас у місті відкрився великий торговий центр. Скоро у молодшої доньки день народження, так що вона хоче нову сукню та косметику. Сподіваюся. що для рідних не будете гроші жаліти. Це ж не мені, а дитині! – сказала Світлана.
І так щодня. Якщо не брат телефонує, щоб гроші на аліменти позичити (насправді піде та проп’є десь у кабаку), то сестра просить плаття та взуття купити їй. А потім вже і свекруха на голову мені сіла. Каже, що за онуками дуже скучила та просить їй купити квитки до нас у місто. Мені спершу було не шкода і тільки за радість – нехай з малюками посидить, поки я вдома порядок наведу.
– Чуєш, доню, я там такі черевички бачила у магазинчику, поки до вас їхала. А пенсія ще не прийшла. Будь ласка, дай мені тисячу, я ж потім віддам! – стоїть та лагідним голосочком випрошує. Хоча приїхала з порожніми руками. Але могла хоча б відерце картоплі накопати чи домашню сметану привезти. А то як вийшло – рідня бабуся приїхала не онуків бавити, а взуття купити!
Річ у тім, що декілька років тому, ще коли у нього була перша дружина, то Тимофій мав приватний бізнес у селі. Гроші були чималі, тому і звик так балувати свою родину. Але потім трапилася криза та фірма збанкрутувала. Колишня жінка покинула його, мовляв, їй такий варіант не підходить і не хоче решта свого життя у злиднях прожити.
Зараз чоловік працює на заводі. Гроші є, нам на життя вистачає. Але вже і ремонт треба зробити, діти скоро до школи будуть йти. Про відпочинок закордоном чи просто десь в горах тут, в Україні, я навіть не смію мріяти. Тимофій не відкладає зайві гроші на нову машину чи просто на чорний день, а вже віддає родині. А мені навіть жодного разу не подарував квіти чи якусь кофтинку.
Хіба він не розуміє, що не потрібно так трястися над родиною? У нього є малі діти, яким багато чого треба дати. Вони жодного разу навіть у таборі не були. Його родичі – дорослі люди, які не можуть подбати про себе самостійно, а тільки гроші просять. Не знаю, що мені робити. Розлучатися не хочу, але бачу, що я з дітьми у нього не на першому місці…
Що б ви могли порадити жінці? На вашу думку, Тимофій правильно вчинив?
