Хоч ми з Максимом в шлюбі вже 3 роки, але я досі не хочу народжувати йому дітей. А все через його дивне поводження з грошима. Зараз усе розповім…
Я вийшла заміж з великого і щирого кохання, навіть не думала про те, як ми житимемо, на які гроші, як будемо вести сімейний бюджет і таке інше. Я втратила голову від почуттів, а зараз про це дуже шкодую.
Одразу після весілля ми переїхали в квартиру, яка дісталася мені у спадок від покійної бабусі. І все було б чудово, якби після першого ж місяця спільного життя я не зрозуміла, що мій Макс — страшний марнотрат. Грошима взагалі розпоряджатися не вміє.
Його зарплати нам вистачає тільки на тиждень, бо за ці 7 днів коханий встигає витратити все на якісь дурниці.
– Макс, ну навіщо нам та червона риба? Я її і не люблю! Краще купити куряче філе — я відбивних насмажу. Будемо їсти цілий тиждень.
– Відбивні будемо їсти, коли на пенсію вийдемо! Оленко, не будь занудою! Я вчора отримав зарплату — можемо собі дозволити.
Воно то так, але останній тиждень до авансу ми доживаємо на макаронах і воді, бо на більше грошей не вистачає.
– Максимчику, може б ми трохи економили, на нову квартиру відкладали?
– А навіщо? Поки дітей нема — тут житимемо. А як малюк з’явиться, тоді вже будемо думати.
От наївний! Думає, що я народжуватиму чоловіку, який не може навіть 100 гривень відкласти?
Але чому я дивуюся — матуся у нього така сама. Своєю пенсією направо-наліво розкидається, то їй чобітки нові треба, то кофтинка зі стразиками, а потім приходить до нас на обіди і вечері.
Мені не шкода, але чому я їх всіх маю з власної кишені годувати, на собі економити, поки вони можуть собі дозволити все, що їм тільки захочеться?!
Одним словом, довели мене родичі до того, що я вперше вирішила збрехати коханому чоловіку. Ну, як збрехати? Просто не розказати всієї правди.
Місяць тому мене підвищили на роботі, зарплату підняли майже на 30%. Але я про це Максиму не сказала. А навіщо йому знати?! Щоб він ще й мої грошики розтринькав?
Не знаю, як так сталося, але позавчора за вечерею випадково обмовилася про свою надбавку. Що тоді почалося! Чоловік образився так, ніби я йому зрадила з іншим, звинувачував мене в тому, що я йому не довіряю, не поважаю його.
Я сказала, що він сам в тому винен, бо іноді поводить себе, як нерозсудливий підліток, але він і чути нічого не хотів. Зібрав свої речі і поїхав до мами.
Тепер не пише, не дзвонить, додому навіть не планує вертатися. А мені що робити?! Просити у нього вибачення я не хочу, бо нічого поганого по суті не зробила… Чи то лише мені так здається?
Що б ви порадили Олені?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
