Моя бабуся все життя прожила у селі. Там у неї велика хата, поле, город, сад. Я любила приїжджати до неї у гості. Однак, декілька місяців тому її, на жаль, не стало. Встигла написати заповіт та передала мені у спадок свою хату. Правда, тільки половину.
А нещодавно до мене подзвонила мама та сказала, щоб я взагалі відмовилася від хати та передала все добровільно молодшому братові Сергієві.
Річ у тому, що я старша донька у нашій родині. Ще зі школи я старалася бути найкращою та досягати бажаного. Вступила до університету на державну форму навчання, отримала червоний диплом. Одразу знайшла роботу. А згодом зустріла своє кохання – Микола, мій колега. Ми важко працювали, але зараз у нас є все для щастя. Ми живемо у центрі Львова, маємо дві машини, ну і найголовніше – донечка Христинка.
А ось мій молодший брат Сергій був повною протилежністю. У школі навчався на двійки, його цікавили тільки гулянки та дискотеки. Чесно кажучи, я не здивувалася, коли він привів додому якусь молоду дівчину та сказав, що вони скоро одружаться, бо чекають на малюка. Я тоді жила окремо, тому мене не цікавили братові проблеми. Моя мама дозволила молодятам пожити в неї. Правда, брат довго не затримувався на жодній роботі, дівчина Марина була ще той ледацюгою. Тому все на спині тягла моя матуся.
Звісною, що тоді про мене забули. Мовляв, я сама можу дати раду. Моя родина навіть не прийшла до мене на розписку з Михайлом, адже тоді Марина сказала, що їй погано. А я так хотіла плакати від образи. Добре, що Коля був поруч та заспокоював мене. Мама просто написала смс-ку та все. А про те, щоб позичити на перший внесок за квартиру я навіть не думала – всі гроші вона витрачала на Сергія та його дітей. Тому ми так з чоловіком так важко гарували. Не було від кого помочі чекати.
Декілька років тому не стало татової мами, бабусі Анни. Ми допомагали з організацією похорон. Правда, потім я взагалі пожаліла, що прийшла до хати. Виявилося, що старенька переписала свою двокімнатну квартиру на брата й дружину.
– Доню, ти ж розумієш, що у нього зараз троє дітей. А ця квартира буде для нього справжнім подарунком. Ну не можуть вони тіснитися з нами, місця нема, – заступалася за Сергія моя мама.
Тобто мені нічого, нехай я сама заробляю на квартиру, а для братика все готове на блюдечку. Я тоді дуже образилася на не дзвонила до родини майже місяць.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Ми з Миколою дуже економили. Купували дешеві продукти у супермаркетах, а про відпочинок закордоном взагалі забули. Коля навіть на заробітки їздив у столицю. Всі гроші витрачали на кредит за квартиру. І так тривало майже 2 роки. Нарешті з полегшенням видихнули, коли нам дали ключі від власної домівки. А з часом все налагодилося – мені запропонували перспективну роботу в офісі, Микола став заступником директора на великій фірмі. Купили дві автівки, донечка зараз ходить у приватний садочок. Ми можемо багато собі дозволити.
Але брат щоразу з Мариною заздрісно на нас дивляться, коли ми у гості на свята приходимо. Я знаю, що Сергія ніхто не хоче брати – освіти не має, жінка його з одного декрету скаче в інший. Навіть на звичайні жигулі вони ледь грошей нашкребли, з відпочинку – тільки дача за містом.
А місяць тому не стало бабусі Стефанії. Я її завжди любила. Та і вона єдина мені підтримала у такій ситуації – дала 2 тисячі доларів. Звісно, що мама тоді дуже кричала, що бабуся так несправедливо гроші дала мені, а не Сергійкові. І ось я дізналася, що у заповіті вона поділила спадок порівно. Пішли з чоловіком до нотаріуса, щоб всі необхідні документи оформити. Хотіли купити невелику квартиру. Спершу будемо її в оренду здавати, а потім вже донечці подаруємо, коли та виросте.
Однак наступного дня до мене зателефонувала мама. Сказала, що має серйозну розмову:
– Донечко, послухай. Краще ти напиши відмову за спадок та віддай все братові. У них скоро дитина має з’явитися, Марина знову вагітна. Та і з роботою у них проблеми, ти ж сама знаєш, як зараз важко. А у тебе є квартира, машина. Яка тобі користь буде з тої хати нещасної? А Сергійкові гроші потрібні.
– Знаєш, мамо, а мені все це набридло. Вже стільки років я чую про те, як братові важко. Досить вже його такими подарунками задобрювати. У тебе є ще одна дитина – це я. Бабуся поділила спадок порівно, то нехай Сергій отримає свою законну частку.
Мама ще довго на мене кричала, казала, що мені гроші за рідного брата важливіші. А я просто кинула слухавку, не мала сили таку дурню слухати. Але знаю, що вона так просто не здасться. Це ж Сергій її підіслав з таким прохання. Але я не буду відмовлятися. Дорослий чоловік, якому 30 років – треба вже самостійно дбати про родину. А не сподіватися на ось такі подарунки долі. А у ті казочки, що зараз роботи нема, я просто не вірю. Адже ми з Миколою назбирати гроші, то і Сергій з Мариною також можуть. Варто тільки перестати скиглити та йти працювати.
Дівчина вчинила правильно? Можливо, варто дослухатися до думки матері?
Підбірка наймиліших і безцінних посмішок новонароджених малюків. Сенді Форд уже давно почала займатися фотографією і кілька років тому зрозуміла, що її покликання – фотографувати немовлят
Анекдоти для гарного настрою!
Як із домашнього сиру приготувати сирну закуску для бутербродів. Краща за будь-які магазинні аналоги!
Узбецький плов – традиційний і дуже смачний рецепт
Який у вас камінь-талісман в залежності від місяця народження і як він розкриває вашу особистість?
Як швидко і назавжди позбутися від мурах на вашій ділянці
Рецепт випросила у подруги, яка заробляє на випічці. Ідеальний класичний бісквіт готую тільки так
Пухнасті шкідники, які ніколи не дають нам розслабитися
Мама недолюблювала Славіка. Як він тільки не намагався догодити своїй матері, їй завжди нічого не підходило, чого не скажеш про Олю
17 цікавих фотофактів про все на світі, які корисно знати кожному
Чому люди кричать один на одного? Мудра притча, яка відкриє вам очі!
Я обернувся і почав проходити повз щасливих татусів, які стояли біля пологового будинку і запускали в повітря шарики. Я завжди хотів сина, мріяв про спадкоємця
Неймовірні тривимірні портрети з дроту створює румунський художник
Зося вже багато років працювала у дитячій лікарні, але така історія у них трапилася вперше
Славка до матері моєї в село відправимо. А що? Ми ж з тобою ще молоді – своїх народимо цілу купу
Відчуваючи, як зрадницьки затремтіли мої коліна, а щоки миттєво налилися жаром і червоним кольором, я, мовчки, кивнув. І вона присіла поряд
– Рудий, ти куди подівся? – голосно прокричав дід. – Йди сюди. Кажу, хуртовина буде. Заснув чи що?
Головні помилки, які допускають господині під час приготування варення
«Рафаелло» по-домашньому. Власна фабрика цукерок на кухні
