Мене звати Яна. Не знаю, чи маю багато позитивних якостей та чи можу похвалитися хорошими вчинками, але одне знаю про себе точно – завжди дотримуюся своїх принципів. Знаю, що потрібно вміти довіряти людям, завжди приходити на допомогу у складних ситуаціях та пробачати. Однак щодо вищезгаданого “правила” я непохитна.
Зараз я розлучена, мені 25 років. Прожила зі своїм колишнім чоловіком майже 5 років, однак почуття згасли та вже не було тої романтики, як раніше. Добре, що нема спільних дітей. Тож тепер я насолоджуюся безтурботним життям на повну. Вірю, що обов’язково ще зустріну своє справжнє щире кохання, але зараз не женуся за пошуками нового кавалера.
Але мої родичі останнім часом немов збожеволіли. Їх аж надто сильно хвилює моє особисте життя, адже у мене є хороша робота. Тому посиденьки з родиною за святами поділяються на дві категорії. Хтось так і норовить мене віддати заміж за першого зустрічного, а інші навпаки – намагаються витрясти з мене зайвих грошей, немов я для них ходячий гаманець. Частенько телефонують та просять позичити гроші у борг – ну ми ж родина, а у такій ситуації відмовляти не можна! Але рано чи пізно моя доброзичливість мала закінчитися. Я не могла й надалі терпіти таке ставлення.
У мене є сестра Олена, яка на два роки молодша. Щоразу бачу її з новим кавалером, яким обов’язково хвалиться перед родиною. Адже хтось їй подарував машину, інших відвіз на відпочинок, а третій взагалі обіцяв забрати її до себе закордон жити! Колись сестрі у спадок дісталася невеличка однокімнатна квартира на околиці міста від бабусі. Вона ж час дарма не втрачала та швидко оформила документи. Правда, будинок був досить старий та занедбаний. Треба було міняти всю сантехніку, купувати нові меблі – ну тобто капітальний ремонт. А грошей у неї тоді на такі забаганки не було. От і позичила у мене, а не у своїх багатих кавалерів. Та я нічого не мала проти, адже для рідної сестрички не шкода. Тим паче, що обіцяла повернути.
Тоді Олена вирішила, що не хоче дихати тою пилюкою та напросилася пожити у мене зі своїм хлопцем. У мене трикімнатна квартира, на яку я довго збирала та ніхто мені грішми з родини не допомагав. Але віддала парі одну кімнату – нехай живуть, разом веселіше. Сестра нещодавно звільнилася з роботи. Мене це відверто дивувало, адже хто буде мені повертати борг? Її залицяльник Олег був програмістом та працював віддалено. Тобто вони двоє постійно сиділи вдома. Ну інколи виходили погуляти з друзями.
Сестричка зразу сказала, що вони не будуть багато їсти. Ага, наступного дня я одразу зрозуміла приховану суть цієї фрази. Вони мало їли, коли у холодильнику було порожньо, адже дівчина зовсім не вміла готувати. Тому з радістю ласували моїми стравами, коли я була на роботі. Ну а про те, щоб просто запитати чи навіть допомогти з прибиранням й мови не було. Я щоранку прокидалася о 7 годині, а поверталася аж під вечір втомлена.
Одного разу я все-таки не стала мовчати та зробила зауваження сестрі, мовляв, нехай вона також тут почне господарювати, раз живе з хлопцем. Вона пообіцяла, що більше так не буде. Або ж швидше за все просто удала, що мене послухала. Наступного дня відкриваю дверцята холодильника – а там порожньо. Нема свіжого борщику та котлет з картоплею, який я собі зранку зготувала на вечерю. Тільки 2 банани та йогурт, який Олена колись купила собі. Здається, що там вже термін придатності закінчився. Такого нахабства я вже не стала терпіти.
– Олено, мені це вже набридло! Ти зі своїм Олегом і так безплатно у мене живете, навіть за комунальні послуги не платите! Але вам і цього мало, я так бачу. Ти жодного разу не допомогла мені поприбирати у квартирі, помити посуд чи навіть просто помити після себе тарілки та приготувати їжу! Та ти навіть у супермаркет за продуктами не ходила весь цей час. Негайно забирайте всі свої речі, я не хочу вас бачити!
Звісно, що сестричка просто не могла тримати свого язика за зубами. Одразу поскаржилася всім родичам, що я така погана та вигнала її геть. А про інші моменти вона вирішила не говорити, том зробила з себе жертву. Тепер зі мною навіть рідна мати не хоче розмовляти – мовляв, я така безсоромна дитина та гроші мені дорожчі за молодшу сестричку!
Але я вважаю, що правильно вчинила. Втомилася терпіти таких “гостей” у своїй власній квартирі, адже я тут власниця!
Чи траплялася з вами схожа ситуація? А як би ви вчинили на місці Яни?
