Батьки мого чоловіка Антона подарували йому давно квартиру, ми ще тоді тільки починали зустрічатися. Ще й після весілля допомогли зробити там євроремонт та купили майже всю побутову техніку. Свекруха дала гроші на красивий посуд та штори, свекор під замовлення привіз меблі до кухні та вітальні. Якби не вони, то ми б ще довго відкладали гроші на іпотеку. Пан Ярослав й пані Христина дуже хороші люди, вони прийняли мене у родину, як доньку.
Антон місцевий, а я приїжджа. Поступила у столицю на навчання, сама з села. Мої батьки вже на пенсії. Звісно, що у них нема стільки грошей, як у батьків Антона. Ще й молодшу сестру на ноги підіймають та за онукою доглядають. Однак, завжди передають нам домашні овочі та фрукти, молочко, сир, сметану, декілька відер картоплі та десятки баночок з консервацією. Вони дуже люблять Антона та кажуть, що мені дуже пощастило з таким чоловіком.
Місяць тому у свекра було день народження, він спеціально замовив великий бенкетний зал у ресторані за містом. Приїхало багато родичів, друзів та колег з фірми пана Ярослава. Ми купили йому шкіряну борсетку, заплатили майже 2 тисячі гривень. Імениннику сподобався такий сюрприз, тепер щодня з сумкою їздить на роботу.
А у мого тата 1 жовтня було день народження. Звісно, що таку розкішну гостину він не планував робити. Ми збиралися просто зустрітися вдома та посидіти за столом, матуся обіцяла приготувати багато смачних страв. Я почала обирати для нього подарунок, орієнтувалася на 2 тисячі гривень. Думала також купити сумку для татуся.
– А чому саме 2 тисячі? Подаруємо 500 гривень, для села це вже великі гроші. Тим паче, що ми не будемо у кафе святкувати, як мої батьки, а просто посидимо вдома. Вони не будуть витрачати стільки грошей на день народження, як мій тато! – дорікав Антон.
Тоді я чомусь послухала чоловіка. Обрала маленьку сумку, тканинну. Однак, татусеві подарунок дуже сподобався.
Ми добре посиділи на святі. Мама наготувала стільки страв, що, здавалося, ніжки у стола прогиналися. Ще й жодного разу не присіла до нас, адже бігала на кухню. По дорозі додому почала порівнювати свято свекра й іменини татка. Тоді пан Ярослав з дружиною весь час сиділи за столом та навіть не підіймалися, коли гості говорили тост. А ось мама два дні готувала улюблені салати, пекла торт та смажила м’ясо.
Так прикро та соромно стало. Це ж мої старенькі батьки, а я купила такий поганий подарунок. Ще й Антон пожалів гроші, хоча заробляє набагато більше за мене…
Дівчина вчинила правильно? На вашу думку, варто купити новий подарунок для батька?
