Між мною та мамою завжди були дуже довірливі та щирі відносини. Я знала, що можу розповісти їй усі свої секрети і найпотаємніші мрії, а вона мене зрозуміє, порадить і підтримає.
Найбільше моя матуся розумілася на сердечний справах. За життя мала 3 чоловіки, з якими жила досить щасливо.
Тепер їй уже 70 з лишком, але вона не втомлюється доглядати за собою. На День народження замовляє собі дорогу косметику або одяг, який сама ретельно обирає в Інтернет-магазині. Загалом, якщо коротко, то моя мама зовсім не нагадує тих бабусь у хустиночках, які щоранку катаються в громадському транспорті, аби себе розважити.
Не кривитиму душею, усі сивоволосі галантні дідусі тільки й мріють, аби моя найрідніша обдарувала їх бодай одним поглядом. Нещодавно сиділи із нею в кафе, то від кавалерів, які норовили пригощати нас чаєм, відбою не було.
Я дуже щаслива, що мама веде таке активне соціальне життя, навіть відмовилася переїжджати до мене на квартиру, бо ж у тому районі немає її подруг і затишних кафешок, в які вони люблять навідуватися час від часу.
От і догулялася моя мамуся… Познайомилася під час чергової прогулянки з чоловіком. На вигляд йому років 70, трішки менше, ніж моїй мамі, сиві вуса, спортивна кепка на голові і блакитні живі очі.
– Дівчатонька, на лавці вам тут сидіти не холодно, бо я можу зігріти! – закидав жартики Микола Петрович.
Всі жінки ж люблять вухами, 70-річні, мабуть, таки не виняток. Зав’язалися романтичні стосунки у мами.
Звісно, що я не проти, навпаки – тільки за! Аби вона була радісною і щасливою. Хочуть ходити центром, взявшись за ручки – будь ласка, чи допізна гуляти під під’їздом, чи ходити одне до одного в гості – без питань!
Але коли мама повідомила мені, що збирається офіційно вийти за Миколу Петровича заміж, я не на жарт злякалася. У нього своєї квартири нема, живе в якихось далеких родичів, які тільки сплять і бачать, як його витурити. Своє житло переписав кілька років тому на єдину доньку, яка виховує 3 дітей. Там для нього місця точно не знайдеться.
Як би то не вийшов шлюб із розрахунку?! Тепер не знаю, що мені робити. Як сказати мамі, аби була обачніша зі своїми амурними справами, і її не образити.
Я щиро бажаю їй щастя, але потім судитися із чужою людиною за мамине майно не збираюся.
Що би Ви порадили героїні?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел
