Саме матерям ми можемо завдячувати цінними знаннями, які приходять до нас у вигляді життєвих порад.
Коли я була маленькою, то мати казала: “Завжди ділися зі своїми друзями, але не дозволяй себе використовувати. Якщо від тебе чекають вигоду, то це не друзі”.
Коли я гралася в піску, то мати казала: “Не їж пуску, бо потім не буде вільного місця для морозива”.
Коля я була в школі, то мати казала мені: “Здобувай знання, щоб потім займатися тим, що хочеш, а не тим, чим можеш”.
Коли я була в музичній школі, то мати казала: “Музична грамотність буде з тобою все життя, тому втрачена прогулянка у дворі того вартує”.
Коли я ходила на балет, то мати казала: “Професійною балериною ти станеш, але отримаєш гнучкість, рівну поставу і впевнену ходу”.
Коли я була підлітком, то мати казала “Любов – це прекрасне почуття. Однак спочатку варто навчитися приймати і любити самого себе”.
Коли я навчалася в університеті, то мати казала: “Для того, щоб вияснити стосунки поговоріть за келихом вина”.
Коля я плакала, то мати казала: “Досить жаліти себе! Підіймай голову, роби висновки і йди вперед”.
Коли я розлучалася, то мати казала мені: “Ми усі помиляємося. Головне, перетворювати невдачі в цінний досвід”.
Коли я подорослішала, то мати казала мені: “Я завжди буду поруч, поки живу на цьому світі. Та будь готовою, що одного дня тобі доведеться справлятися самій”.
Все життя мати казала мені: “Покладайся лише на власні сили. Якщо це можливо, то не бери в борг і не віддавай останнього”.
Незважаючи на те, що я була далеко не зразковою дитиною, мати завжди казала мені: “Ти у мене найкраща! Ти – моя гордість!”
А які у вас стосунки з матір’ю?
