Хочу розповісти свою історію. Сподіваюся, що хтось допоможе мені знайти вихід з такої ситуації.
Мене звати Олексій. У мене є молодший брат Іван й мати. Батько помер, коли ми ще були зовсім малими, Іван ще навіть до школи не ходив. Тому все життя ми втрьох жили разом та долали всі негаразди. Звісно, що зараз у мене є своя родина – дружина Ліза, сини Микола та Петрик, та й брат нещодавно одружився. Але про маму ми не забуваємо. Приїжджаємо у гості на вихідні та свята, допомагаємо по господарстві. Однак, я не міг навіть подумати, що така доброта мені вилізе боком.
Здається, що наша мама звикла до того, що ми постійно поряд та навіть сприймає це як обов’язкове правило у родині. Почала нами маніпулювали, мовляв, їй самотньо, тому часто приїздила до нас у будні. Спершу мені це подобалося і дружина не мала нічого проти таких візитів, адже бабуся змогла забирати онуків зі школи. Але потім мати відверто почала себе нахабно поводити.
Ми з Лізою часто ходили у кафе після роботи, щоб просто побути удвох. Адже ми не тільки батьки, а ще й чоловік та жінка. Однак, мама почала ображатися, що ми її не кличемо з собою. Часто навіть навмисне чатувала нас біля роботи, тому ми вже бронювали столик на трьох персон. Або ж часто телефонувала мені, мовляв, коли я прийду додому, бо Ліза ще на роботі і їй нудно.
Одного дня наш син Микола зайняв перше місце на змаганнях у шкільній естафеті. Ми вирішили відсвяткувати його перемогу та поїхали у парк розваг. Тоді ми так гарно всі разом відпочили. А ввечері до мене зі скандалом та докорами телефонує мама, мовляв, не запросили на прогулянку і взагалі ніхто її не любить та не поважає. Ще й кинула трубку та не хотіла мене слухати. Адже вона одна, а дітей у мене багато! Дивний аргумент.
Нещодавно ми запросили маму до нас у гості. Однак, вона навідріз відмовилася куштувати страви, які жінка приготувала та не забувала про “компліменти”. Докоряла Лізі, що вона погана господиня, не вміє готувати та прибирати у квартирі. Звісно, що моя дружина не стала такого терпіти та вигнала маму геть.
А ось і літо настало – період відпусток й тепла. Діти тоді закінчили 4 клас, хотіли разом поїхати на море. Адже так давно не були на відпочинку всією родиною. Звісно, що мамі ми про це не хотіли казати. Однак, малюки випадково проговорилися їй. Одного вечора телефонує до мене мама:
– І не соромно тобі так? Рідну матір на море не взяти! Що, вже Ліза так тобою маніпулює нахабно?! – докоряє мені мати.
– Мамо, що ти за дурниці верзеш? Тобі яка різниця, куди ми їдемо?!
– А я так і знала, що це вона у всьому винна! Намовляє тебе проти рідної родини, не здивуюся, що ти скоро взагалі від мене з братом відмовишся! – і кинула трубку.
Звісно, що наступного дня вона дісталася й до дружини та стільки поганого їй наговорила, що та довго зі мною не хотіла розмовляти. Хоча ми поїхали все-таки вчотирьох, але відпочинок було вже зіпсовано. Ми не розмовляли та спали на окремих ліжках.
Моя мама ніяк не може заспокоїтися. Постійно телефонує та дорікає, що я такий поганий син. Але хіба вона не розуміє, що крім неї у мене є ще діти та кохана жінка? Я не малий хлопчик та не збираюся вестися на її маніпуляції. Та вже й брат скаржиться, що мама йому також надокучає. Але не можемо нічого придумати, що робити з нею, адже вона наша рідна мама. Не хочемо її ніяк образити та відштовхнути, але її капризи вже всіх дістали. Навіть онуки відмовляються їхати до неї не вихідні в село.
Що ви можете порадити пану Олексію у такій ситуації?
