Моя мама познайомилася з тіткою Женею через інтернет. Це було 3-4 роки тому. Вони посварилися на одному кулінарному сайті під постом з рецептом. Це була перша мамина сварка на просторах всесвітньої павутини.
Мама наполягала, що цибулю і моркву для супу треба обсмажувати відразу і разом, а тітка Женя стверджувала, що спочатку обсмажується морква, а потім, хвилин через п’ять, можна додавати цибулю.
Не знаю, як вони змогли примиритися з різними способами смаження овочів, але після цього вони почали спілкуватись. І тривало це спілкування доволі довго.
Тітка Женя стала онлайн-членом нашої сім’ї: про наше життя вона знала все, часто давала поради. Вона навіть надсилала мамі подарунки на свята: теплу ковдру, брусничне варення, набір викруток (мама тоді їй поскаржилася, що навіть викрутки в хаті немає). Мама у відповідь теж надсилала подарунки: вовняні шкарпетки, пояс з собачої шерсті, баночки з маринованими грибами.
На початку грудня тітка Женя відзначала свій шістдесятий день народження. Мама отримала запрошення і гроші на квиток.
– Не поїду! Куди мені, старій, їхати і ганьбитися? – мама ходила по квартирі з кутка в куток, розриваючись між бажанням їхати і лишитися вдома.
Я вирішила все взяти в свої руки: я купила їй нове зимове пальто, а моя інститутська подруга, котра проміняла нелегку долю хірурга на перукарські будні, зробила їй нову зачіску. А ще ми купили подарунок: гарні срібні сережки з великими каменями.
Щоб у мами не було спокуси передумати, я особисто відвезла її на вокзал і посадила на поїзд. Коли потяг рушив, я спокійно зітхнула: нехай розвіється. Останні десять років, відтоді, як не стало тата, мама все згасає і згасає. А коли я вийшла заміж і переїхала до чоловіка, вона і зовсім розкисла.
Дзвінок від мами про прибуття пролунав:
– Мужчина зустрів, мабуть, чоловік Женьки. Дивно, вона не говорила, що заміжня. Добре, розберуся. Не сумуйте там! Скоро повернусь!
Мама не повернулася: тітка Женя виявилася 60-річним Євгеном. Дядя Женя зацікавився маминою фотографією і побоявся зізнатися, що він чоловік. Так і спілкувався: писав, завжди цікавився маминим життям, дарував подарунки.
Вони приїхали до нашого міста в січні, розв’язувати питання з орендою маминої квартири. У маминих вухах красувалися ті самі сережки, які ми купили в якості подарунку для «тьоті Жені».
– На весілля приїдете? – зашарівшись, спитала мама.
– Приїдемо, – пообіцяла я, не вірячи своїм очам: мама постійно посміхалася, та помолодшала років на 15.
Дядя Женя сподобався і мені, і чоловікові. А наша донька була в захваті від нового дідуся. Але найголовніше, мама поруч з ним розцвіла.
Вони одружилися. Скромно. Своєї сім’ї у дядька Жені немає: він овдовів ще в 2006 році, дітей у них не було. Так і жив один.
Безмежно рада, що зустрілися дві самотні душі. Нехай вони будуть щасливі. Вони це заслужили.
