Моя свекруха досить така особлива жінка. Норовлива, має стальний характер. Важко її у чому переконати, завжди буде стояти на своїй думці. А на решту людей їй все одно.
Ольга Сергіївна виховала сама доньку та сина. Намагалася дати їм все найкраще. Зараз діти виросли, переїхали від неї геть, зробили блискучу кар’єру та вже й родину мають. Тому жінка вирішила, що буде тепер жити тільки для себе коханою. Та повністю відмовилася від дітей.
Наприклад, її донька пізно вийшла заміж. Нещодавно народила первістка, чоловік постійно гарує на роботі – треба ж заробити гроші на власне гніздечко, а поки живуть в орендованій квартирі. Та й оренда дорога, а донька у декретній відпустці. Одного разу зателефонувала моїй свекрусі та попросила посидіти з дитиною, поки та піде за важливими документами для роботи. Ми ж з вами знаємо, як “працюють” наші державні установи. Але мама відмовилася, мовляв, то твоя дитина – то і сиди з нею, не треба їй на старості років знову біля підгузок жити.
Річ у тім, що мати чоловіка не живе бідно. Нещодавно у спадок отримала дві великі квартири – від своїх батьків та сестри. Та не мала чоловіка та дітей, важко хворіла, тому й вирішила квартиру переписати на рідну сестричку. Ми сподівалися, що свекруха згадає про нас. Адже її донька живе на орендованій квартирі десь у далекому районі міста, а ми свою у кредит купили – тоді інакшого виходу не було. Та і зараз фірма чоловіка проживає не найкращі часи. Щодня молюся тільки б роботу не втратити.
Думаєте, що жінка нам допомогла хоча б грішми? Ні. Вона сказала, що то її квартири і сама буде керувати – вже старша, багато років має і краще знає, що робити. А ми, мовляв, ще малі та зелені, не дамо собі ради з квартирами. Тому наступного дня вона пішла до нотаріуса зі всіма необхідними документами та весь спадок оформила на себе. Почала здавати житло незнайомим людям. Хіба так можна?
Добре, вже на нас їй наплювати – навіть на весілля нам нічого не подарувала. Але молодша сестра чоловіка як має жити? Хоча б про неї подумала, то ж рідна людина!
Пані Ольга двічі на рік відпочиває закордоном. Купує собі одяг у брендових бутиках та тільки імпортні дорогі продукти. Звісно, що може собі дозволити, бо квартири здає. Думаєте, що вона хоча б раз запропонувала свою допомогу нам чи сестрі? Навіть на день народження онуків нічого їм не купила. Я вже мовчу про якісь сувеніри з подорожей для нас. Але вино для подруг не забуває купувати.
А якщо хтось з родини почне дорікати – то жінка перетворюється на люту фурію та починає лаятися. Каже, що всю свою юність та безтурботну молодість проміняла на дітей, бо хотіла тільки найкращого для них, працювала по дві-три зміни. Так що зараз вони вже дорослі люди і можуть самостійно вирішити свої проблеми, а вона заслужила такий відпочинок та старості літ. Та і тема грошей у нас під табу. Жінка завжди уїдливо говорить, мовляв, не було чого народжувати дітей, раз грошей не було.
Зараз у мене діти готуються до ЗНО. Два хлопці, навчаються так собі. Але не хочу, щоб школу закінчили з поганими оцінками. Поговорила з чоловіком, що було б добре знайти репетиторів – нехай до кінця навчального року виправлять таку ситуацію. Бо сумніваюся, що державне місце хоча б один отримає. А вони хочуть на медицину поступати – самі знаєте, які ціни за навчання шалені.
Чоловік одного вечора зателефонував до мами та попросив її дати грошей на вчителів для онуків. Це ж рідні люди. Та жінка відмовилася та ще й почала лаятися. Кричала, що то наші проблеми, що то моя проблема – погано виховала їх, якщо вони такими дурнями виросли. Натякнула, що мої сини у лікарні будуть працювати хіба прибиральниками. Кинула трубку.
Ми повністю припинили спілкування зі свекрухою. Навіть на свята не телефонуємо до неї. Чому для неї гроші стали важливішими за рідних людей?
На вашу думку, свекруха правильно вчинила? Що може змусити її змінити свою поведінку?
