В 26 років я вийшла заміж. У мене до цього часу була своя квартира: мені дісталася невелика квартира від моєї бабусі, потім я її продала, взяла кредит в банку і купила собі гарну квартиру. Була дуже задоволена: кредит змогла виплатити за два роки і тепер була зі своїм житлом.
Потім я познайомилася з Дімою, у нас закрутився роман. Через пів року ми одружилися. Жити ми стали в моїй квартирі. Спочатку все було просто відмінно. Але потім до нас переїхала жити моя свекруха. І все! Про спокійне життя я забула. Свекруха продала свою квартиру, щоб розплатитися з боргами: вона брала кредит в банку на машину, але його не виплачувала. Банк подав до суду. І за рішенням суду свекруха була зобов’язана погасити весь борг. Зробити вона це змогла лише тоді, коли продала свою квартиру. Жити їй не було де, ось вона і переїхала жити до нас.
Моя свекруха – жінка дуже неохайна, любить поїсти в кімнаті перед телевізором, а ось помити посуд після себе забуває. Причому завжди. Мені це не подобалося, але я не хотіла сваритися, тому просто, мовчки, прибирала за нею. Так тривало цілий рік. Потім я завагітніла, народила Настуню.
І тут стало взагалі нестерпно: з дитиною свекруха мені не допомагала, а свинячити, так і продовжувала. У мене просто не було сил за нею прибирати. Я поскаржилася Дімі. Свекруха влаштувала скандал, мовляв, я ледащо і погана господиня. Я, що, розірватися повинна?
Загалом, обстановка вдома стала дуже напружена.
А недавно трапилося таке, що мій терпець урвався. Був вихідний, я пішла в магазин за продуктами. Попросила свекруху доглянути за Настусею. Приходжу додому. І що я бачу: свекруха сидить перед телевізором і жує бутерброд, а Настусі в кімнаті немає. Відкриваю двері в іншу кімнату, заходжу і що я бачу: Настя сидить в мокрих колготках на підлозі. Виявляється, це її свекруха так покарала за те, що намочила колготки. А малятку всього-то рік. Всі діти в цьому віці мочать колготки.
Загалом, психанула я, зняла з дитини колготки і жбурнула свекрусі в обличчя.
І почався страшний скандал. Я висловила їй все, що накипіло: і те, що вона живе в моїй квартирі, ніде не працює, а ми її годуємо. А вона навіть з онукою посидіти не хоче, їсти не варить, у квартирі не прибирає. Навіть після себе!
А коли прийшов Діма з роботи, вона набрехала йому, що я її майже в унітаз головою занурювала! Ще й руку собі хусткою перев’язала: мовляв, я її ще й била. І мій чоловік їй повірив! Тепер він зі мною не розмовляє, свекруха теж. Дивляться обидва на мене, як на ворога.
Чому я повинна це терпіти? Скільки це ще триватиме? На скільки мені ще вистачить сил? І я прийняла рішення: вигнала їх обох зі своєї квартири. Нехай живуть, де хочуть і на що хочуть! Не можу більше так жити! Я і сама зможу виховати свою доньку.
Як ви вважаєте, жінка прийняла правильне рішення?
