Я закінчила звичайну сільську школу, але за заслуги у навчанні отримала золоту медаль. Мені вдалося успішно скласти іспити і вступити в престижний міський університет. У майбутньому я мала стати банківським працівником.
Саме під час студентських років я познайомилася із Дмитром. Між нами зав’язалося спілкування, яке переросло в стосунки і закінчилося весіллям. Ми переїхали у трикімнатну квартиру до свекрухи, яка з першого дня неприязно до мене ставилася. На її думку, я лише хотіла отримати вигоду від цього шлюбу.
Саме тому матір Дмитра поставила переді мною певні правила спільного проживання. Готувати для чоловіка могла лише вона, щоб я часом не підсипала йому отруту чи не зіпсувала його шлунок. Натомість всі обов’язки, пов’язані із веденням побуту, були на мені.
Згодом у нас народився малюк. Свекруха завила, що не може довірити мені виховання дитини, тому самостійно взялася за онука. Сперечатися було марно, а Дмитро постійно ставав на сторону матері, мовляв, вона ж хоче нам допомогти.
Коли син пішов у дитячий садочок, то розпочалися нові проблеми. Бабуся спеціально приходила раніше, щоб забрати дитину додому. Виховательці вона говорила, що у мене на це немає часу. А коли я після роботи заходила по сина, то чула таке: “А його вже забрала бабуся. Вам же ніколи! Кар’єра на першому місці”.
Дійшло до того, що наші стосунки з дитиною стали холодними. Хлопчик все більше часу проводив зі свекрухою, а як тільки я намагалася привернути увагу сина, то бабуся обов’язково мала втрутитися.
Чоловік на це все закривав очі. Він вважав, що я накручую собі і придираюся до його матері.
Однак моє терпіння увірвалося, коли син запитав:
– А можна я буду називати бабусю мамою?
Я ошелешено кліпала очима, а свекруха тим часом дорікнула:
– Лише поглянь до чого ти довела сина! Він в бабусі хоче бачити матір! Оце невістка у мене. Робота їй дорожча за дитину.
Я не могла стримати свого обурення, тому сказала все, що думала:
– Годі! Від сьогоднішнього дня ви більше не будете забирати мого сина із дитячого садка і взагалі ми втрьох переїжджаємо. Скільки можна налаштовувати дитини проти мене? Якщо Дмитро не готовий підтримати моє рішення, тоді я подаю на розлучення. І знаєте, що це означає? Нарешті здійсняться усі ваші балачки про те, що я хочу привласнити собі частину вашої квартири.
Свекруху здивувала моя прямолінійність. Вона нічого мені не відповіла, а одразу кинулася до свого сина. Після розмови чоловік запитав:
– Ти це серйозно?
– Так. Ми або за тиждень переїжджаємо, або розлучаємося.
Дмитро вирішив прислухатися до мене і через декілька днів ми зайнялися переїздом. Знайомий чоловіка саме виїхав на заробітки і дозволив нам оселитися в його порожній квартирі.
У дитячому садку я написала спеціальну заяву, в якій заборонила відпускати мого сина з бабусею чи іншими посторонніми людьми.
Згодом мої відносини з малюком налагодилися. Свекруха бачиться з ним виключно раз в тиждень. Як на мене, цього достатньо. А ще я почала готувати для своєї сім’ї і самостійно господарювати у власному домі. Поки що усі задоволені!
А на вашу думку, хто має рацію в цій ситуації?
