Нещодавно я розмовляла з подругою і вона сказала фразу, яка досі не виходить мені з голови: “Уявляєш, ми проведемо лише 18 відпусток з нашими дітьми?”. По тілу пробігли мурашки…
Проста математика: моєму синові 2 роки, тому включно з цим літом у нас залишилося всього 17.
Лише сімнадцять можливостей відчути себе однією родиною. Вибратися на сонячний курорт і лежати на гарячому піску.
Лише сімнадцять років, щоб прожити разом дитинство і створити галерею спогадів, які залишаться в серці на все життя.
Лише сімнадцять років, щоб провести недільний ранок в ліжку. Навіть в полудень звідти не обов’язково вилазити поки на вулиці пече розгарячіле сонце.
Лише сімнадцять років, щоб дослідити навколишній світ. На подорожі, мандрівки і нові відкриття.
Лише сімнадцять років, що поїхати кудись машиною, пересісти на потяг, а повернутися літаком.
Лише сімнадцять років, щоб разом вибратися на пікнік, посмажити шашлики і з’їсти мамині бутерброди.
Лише сімнадцять років, щоб відвідати парк розваг і піти на найстрашніший атракціон.
Лише сімнадцять років, щоб піти в похід, розпалити вогнище і розкласти намет посеред лісу.
Лише сімнадцять років, поки дитина не виросте і не стане самостійною. Тоді вона почне йти своїм шляхом і жити власним життям, в якому з’являться нові рідні та близькі.
Лише сімнадцять років, поки він стане дорослим і почне планувати своє літо сам. Тепер його компанією стануть друзі або друга половинка, а батьки радітимуть хіба що телефонним дзвінкам.
Безглуздо перейматися тим, що трапиться лише через багато років. Однак потрібно усвідомлювати, що час швидко летить і його не повернеш назад. Кожен момент – цінний і неповторний.
Не встигнеш отямитися, як дитина скаже тобі: “Мамо, я тобі обов’язково потім зателефоную”.
Та поки у мене є можливість проводити час зі своїм сином, я буду розважатися разом з ним, грати в ігри і влаштовувати посиденьки. На вихідних жодних телефонів, а лише родинне коло і прогулянки до ночі. У нас попереду 17 відпусток, які ми проведемо разом.
А які у вас спогади, пов’язані із сімейним відпочинком?