Звичайній дівчині Насті 22 роки. Вона з дуже скромної сім’ї, в якій потрібно було цінувати кожен шмат хліба і дуже рано починати досягати собі кращого життя. Школу вона закінчила з хорошими балами, але іншого вибору, аніж вступити в ПТУ у неї не було, оскільки платити за краще навчання можливості не було.
Перший час вона дуже старанно навчалась, тому з особистим життям у неї не складалось. Але всі ці старання виявились не марними: після третього курсу її зауважили викладачі, як дуже здібну студентку і запропонували поступити на заочну форму навчання у відділення харчового інституту. Настя не могла повірити своєму щастю, адже якщо вступить, то зможе стати технологом, що в рази краще, тому вона не довго думаючи, погодилась. З особистим життям далі без змін…
І тут, дуже непередбачувано, вона зустрічає молодого хлопця. Такого високого, розумного, з заможної сім’ї парубка, по якому зразу видно, що він досягне успіху. Його батьки влаштували на перспективну роботу, дали йому гроші і все необхідне для хорошого життя. Але, вони йому часто нагадували, що хочуть бавити внуків. Він вирішив прислухатись до батьківських слів і знайти собі ту саму ідеальну дружину. І, як то часто буває, йому попалась Настя, зовсім не схожа на всіх його інших дівчат, з щирим серцем та бажанням будувати сім’ю. У них все дуже швидко закрутилось, закохались і зіграли весілля.
Через деякий час, Олег дуже помінявся… Він наполягав на тому, аби Настя пішла з університету і народила йому дітей, мовляв: “Ти не вчишся в дуже престижному університеті, щоб так переживати за навчання. Це всього лиш ПТУ”.
Настя не розділяла думки чоловіка, але його слово для неї було законом. Вона сама забрала документи з інституту, аби після народження дитини, можна було повернутись. Але, не все в житті складається так, як собі плануємо…
Після першої дитину у них з’явилась друга, з якою вона ледве справлялась, а потім ще й мама чоловіка захворіла, за якою не було кому пригледіти. Плани повернутись в інститут відклались у далеку шухляду. Пройшло багато років і вивчати все заново було безглуздо. Вона реалізувала себе як хороша мати, домогосподарка і ніби то як хороша дружина. Було одне але: чоловік ніколи не брав її до своїх друзів. Завжди говорив, що їй просто не буде, що там робити.
І ось в один момент Настя захотіла піти з ним і запитала: “Чому ти жодного разу мене не брав? А що як мені там буде цікаво і я трішки розвіюсь, а не тільки в хаті буду сидіти?” – на що її чоловік відповідає: “Я дуже боюсь, що ти можеш сказати щось зайве і дивно себе поводити… У мене всі друзі мають вищу освіту, а ти з ПТУ… І то його не закінчила”
Що ви б відповіли чоловіку в такій ситуації?
