Моїм сусідам подобається обговорювати інших. Зараз темою для розмови стало моє життя. Вони думають, що я народила у 15 років. Такі плітки з’явилися через те, що я постійно гуляю з дитиною і турбуюся про неї. Дівчинка справді стала для мене рідною, але жодні кровні зв’язки нас не поєднують. Мені її просто підкинули.
З дитинства я не знала власної матері. Мене виховував батько, який ніколи про неї не розповідав, а я й не запитувала. Насправді мені все влаштовувало, адже тато дав мені все необхідне.
Коли я підросла, батько почав приводити додому своїх жінок. З деякими відносини були тривалими, хоча я знала, що вони рано чи пізно закінчаться. Саме тому мені було байдуже на них. Я проводила час у своїй кімнаті, а тато з жінками – в іншій.
У нової пасії Люсі була дворічна донечка Соня. Тато з жінкою сподівалися, що ми заживемо як велика дружня сім’я. Однак цього не сталося. Я одразу показала свою неприязнь і намагалася всіляко уникати контактів з цією дамою.
Щодо Соні, то мені подобалося проводити з нею час. Вона була спокійною дитиною, тому ми часто разом гралися, я читала їй казки і водила на прогулянки. Мені завжди подобалося няньчитися з дітьми, тому це приносило лише задоволення. Однак згодом всі обов’язки, пов’язані з Сонею, були на мені. Її рідна мати абсолютно не цікавилася донькою. Зрештою, вона просто зникла. Жінка зібрала свої речі і поки батька не було вдома пішла геть. Після цього її більше ніхто не бачив.
Соня ж залишилася з нами. Батько не міг знайти Люсю, тому прийняв рішення зачекати тиждень, а потім звернутися в поліцію.
У мене не вкладається в голові, як рідна мати могла так вчинити зі своєю дитиною. Мені шкода Соню, адже тепер вона може потрапити в дитячий будинок. Маленька дівчинка точно не заслуговує такого ставлення. Надіюся, що її мати врешті-решт отямиться.
Ось так у 15 років у мене з’явилася дитина.
А які у вас думки щодо цієї ситуації?
