Нещодавно наша донька знову привернула до себе увагу. На цей раз знову вирішила повоювати з сусідським хлопчиком. Хоча Богдані ще нема 5-ти років, а зріст маленький (98 сантиметрів з чубчиком), однак виросла у хлопчачій компанії.
Хоча характер у доці бойовий, але терплячий. Вона до останнього буде терпіти те, що її не влаштовує. Але рано чи пізно терпінню прийде кінець і вона дасть здачу своєму кривднику. Часто таке відбувалося у дитячому садку.
У нас на подвір’ї діти гуляють самі, без нагляду дорослих. Тихенький район, є дитячий майданчик і проїжджа частина досить далеко. Але серед дітвори тут одні хлопчаки. Одного дня по Богданку прийшли її друзі, покликали гуляти. Я з радістю відпустила. А чому сидіти вдома, ще й погода така гарна?
Та згодом приходить мала, понура та засмучена. Намагаюся розрадити. Можливо, що посварилася з хлопчиками або щось не поділили.
– Мене один дядя насварив. Казав, що викличе поліцію та потім мене відвезуть у дитячий будинок – тремтячим голосом відповідає доця.
Моїй маленькій донечці погрожували дитячим будинком та поліцією. Ви можете собі це уявити?
– Богданко, розкажи, будь ласка, що трапилося?
– Ну я гралася на майданчику, у пісочниці. Потім до мене підійшов хлопчик і почав кидати у мене болото. Я почала плакати, а він дражнив мене та обзивав плаксою.
– А ти що зробила?
– А я взяла палку, якою мішала пісочок, і вдарила його по голові. Він почав плакати та кричати. До нього підбіг дорослий дядя, його тато. І дядя сказав, щоб син наступного разу мене палкою почав бити. І що мене треба забрати у дитячий будинок та подзвонити у поліцію.
– А де ж твої друзі були? Злякалися чи що?..
Я намагалася заспокоїти свою Богданку. Сказала, що дядя просто так невдало пожартував. Я ж її нікому ніколи не віддам і не дозволю, щоб мою доню хтось ображав. А наш татко після роботи “попросить” дядю так більше не жартувати.
Але цей випадок не давав мені спокою декілька днів. Чи то я щось не розумію? Можливо, у мене не такі погляди на материнство та виховання загалом? Як можна сварити маленьку чужу дитину й ось так погрожувати їй? Хіба не хлопчик першим почав лізти до Богдани та дражнити її? А потім, як справжній тюхтій, побіг жалітися таткові? Та і чоловіку, здається, клепки трохи бракує – малу дитину залякувати поліцією. Здається, що хлопчик до кінця життя буде бігати до татуся й жалітися, які всі погані та ображають у дворі. Можливо, це йому слід звернути увагу на виховання свого сина? Нехай не росте такою соплею безвольною, раз його моя мала набила звичайною палкою та довела до сліз.
Можливо, що наша героїня права? Чи навпаки – виправдовує поведінку маленької донечки, адже дуже любить її?
