Моїй свекрусі зараз 40 років. Вона народила першого сина у 18, а другого у 20 років. Зі своїм чоловіком вона познайомилася в школі. Поки він був в армії, вона закінчила школу, а потім вони розписалися.
Вони добре ладнали. Жінка закінчила бухгалтерські курси, а потім отримала диплом про вищу освіту. Зараз вона працює директоркою великої фірми.
Через 10 років після народження сина її чоловік загинув в аварії. Вона стала матір’ю-одиначкою. Своїх синів жінка виховувала самостійними та відповідальними. Вона одразу дала їм зрозуміти, що після 18-ти вони почнуть дбати про себе самі.
Мати подбала про освіту для своїх дітей. Вона віддала їх до гарних репетиторів і сподівалася, що в майбутньому вони вступлять в університет на бюджет.
Ще в студентські роки я познайомилася зі своїм чоловіком. Через деякий час ми одружилися. Свекруха допомогла організувати весілля і подарувала нам путівки на відпочинок. Однак відтоді ми дуже рідко з нею спілкуємося і бачимося. Вона зовсім не втручається у наше особисте життя ні з порадами, ні з фінансовою допомогою.
Мені це подобається з одного боку, а з іншого викликає багато запитань. Адже я не звикла до такого ставлення. Для мене це дивно, що рідні люди так рідко зідзвонюються.
Її молодший син досі живе з нею. Він ще студент, але вже також дбає про себе самостійно. Матір не дає йому грошей на життя, бо вважає, що він достатньо дорослий, щоб ходити на роботу і заробляти.
З нагоди народження онука, свекруха привітала нас і навіть подарувала подарунок. Та після цього знову зникла.
Зараз у неї є новий бойфренд. Вони проводять багато часу вдвох: то на велосипедах катаються, то на море їздять, а зимою на лижі.
Коли ми зверталися до неї по фінансову допомогу або з проханням поняньчити онука, то почули у відповідь відмову. Аргументи у жінки лише одні: ми повинні навчитися бути самостійними і розраховувати тільки на себе.
А ще сказала, що може народити і третього, якщо мені замало пелюшок.
А як ви оцінюєте таку позицію жінки?
