Свекруха на старості літ вирішила, що їй просто необхідно купити будинок в селі, завести худобу і насадити грядок. Вона мріяла про свіже молоко, своє м’ясо й домашні овочі. Однак жінка швидко зрозуміла, що без мужніх рук на господарстві не обійтися. Чоловіка у неї немає, але є син. Саме тому вона почала переконувати мого обранця в тому, що разом перебратися в глушину – чудова ідея.
На її думку, там є все необхідне. На роботу ходити не доведеться, а школа для дітей знайдеться. Хіба не диво: свіже повітря, річка, рибалка, ліс?
Однак мене абсолютно не приваблювала ця затія. По-перше, у мене була улюблена робота. По-друге, чоловік також працював на поважній посаді. По-третє, діти ходили у чудову школу з поглибленим вивченням іноземних мов.
Спочатку нам здавалося, що наміри свекрухи несерйозні, але потім вона виставила свою квартиру на продаж й почала їздити на огляд різних ділянок в селі. Тоді ми з чоловіком напружилися. Син намагався поговорити з матір’ю і переконати її в тому, що у її віці сили потрібно берегти, а не витрачати на город чи свійських тварин. Проте жінку настільки надихнули різноманітні відео в інтернеті про сільське господарство, що вона нічого більше не хотіла чути. Та свекруха думала лише про результати й вигоду, але не задумувалася про вкладену працю. Мабуть, вона думала, що картопля сама вискочить із землі, а кури будуть нестися за помахом пальця.
Ми одразу зрозуміли, що розмови будуть марними. Чоловік вирішив діяти. Він знайшов вакансію помічниці, яка мала б допомагати з городиною і доглядом за худобою. Матір взяли на роботу і ми відправили її на місяць в село.
Свекруха пручалася, мовляв, навіщо даремно витрачати час, якщо вона рішуче налаштована переїжджати. Тим паче знайшлися покупці для її квартири. Однак чоловік поставив ультиматум: або вона спробує пожити так, як мріє, або ніхто нікуди не зрушить з місця.
Жінка поїхала. Спочатку вона дзвонила зі словами захвату. Її все влаштовувало, окрім того, що господарство було “чуже”, а хотілося б “своє”. Однак з кожним наступним днем скарг з вуст свекрухи ставало все більше. У неї з’явилися болі в спині, крутило ноги і втомлювалися руки. А ще її дратувала брудна земля і смердючий гній.
Коли син забирав матір додому, вона твердо сказала: “Та навіщо воно мені здалося?”. На цьому усі мрії про будинок в селі закінчилися. Я розумію, що свекрусі на пенсії скучно, тому вона намагалася знайти собі бодай якесь заняття. Однак те, що вона вигадала було дурістю.
Зрештою жінка почала займатися волонтерською діяльністю і допомагати в притулку для бездомних кішок. Вона доглядала за ними та збирала кошти на лікування. Виявляється, що свекрусі для щастя достатньо було відчувати себе потрібною.
Чи правильно вчинив син, коли відправив матір на “випробувальний термін”? Як би ви вчинили на його місці? Яке життя вам подобається більше: у селі чи в місті?
