Матір двох дочок сумувала через те, що одна з них одружилася з продавцем парасольок, а інша – з торговцем локшиною.
У сонячну погоду вона лила сльози, бо парасольки не продавалися. Це означало, що з фінансами у старшої дочки було туго.
У дощовий день вона ридала, бо локшина не мала можливості сохнути, що також відзначалося на матеріальному становищі молодшої доньки.
Виходить, що кожного дня у жінки був привід для горя.
Одного разу монах побачив, як вона гірко плаче. Він не зміг пройти повз і вирішив поцікавитися, що трапилося. Жінка розповіла про те, що її турбує. Тоді чоловік порадив:
– Ви не можете змінити погоду, але можете змінити свій хід думок. Наприклад, у сонячну погоду вам варто радіти, що в молодшої доньки сохне локшина, а під час дощу нехай вас гріє думка про те, що в старшої продаються парасольки.
Матір прислухалася до такої мудрої поради. Після цього вона більше ніколи не плакала, адже приводу для суму не було. Усмішка матері робила щасливішими і її дочок.
Мораль цієї притчі полягає в тому, що ми не керуємо обставинами, але ми здатні управляти своїм ставленням до них. Це змінить ваше життя і принесе вам радість та полегшення.
А як ви дивитеся на світ: через призму позитиву чи негативу?
