– Зачекайте, будь ласка, притримайте двері! – Олена добігала до ліфта, тим часом двері майже зачинилися.
Незнайомець швидко відреагував і вона встигла зайти. За мить жінка розвернулася до дзеркала. Перед нею стояв високий симпатичний чоловік у балоновій червоній куртці.
– Теж переїжджаєте? – усміхаючись, спитав він.
– Так, хочемо тут святкувати Новий рік! А ви?
– Те саме, хороший район, правда? – чоловік глянув на Олену і прозрів. – Олена, це ти?
– Коля? Ого! Оце так зустріч!
– Ага, скільки років пройшло? 10?
– Ні, 13! Маєш гарний вигляд! – вона не вірила, що перед нею стоїть її перше гірке кохання.
– Ти теж! І ми, здається, тепер сусіди!
Олена з Колею були одногрупниками. Вони закохалися на першому курсі медичного. Такої гарної пари не було на цілий інститут. За їхніми стосунками любили стежити усі. Пара могла посваритися прямо на лекції. Олена нервувалася і вибігала з аудиторії, а Коля вибачався перед викладачем і біг за нею. Непомітно для всіх, один зі студентів теж любив вислизнути вслід за ними, щоб бути в курсі справи й потім розповісти усім іншим. То було дуже шалене кохання. Від гострих сварок до палких примирень і навпаки.
– О ні, я не збираюся жити поруч з ним і щодня бачити його у ліфті! – подумала Олена одразу, як вони попрощалися.
Такої ж думки був і Коля. Після роботи він наполягав дружині поміняти квартиру на іншу. Те саме заявила Олена своєму чоловіку.
– Ну який переїзд перед святами? Ми вже цю квартиру купили, так довго обирали й марно? Чути нічого не хочу! – одноголосно відповіли їхні другі половинки.
Розійшлися вони дуже спонтанно. На четвертому курсі почали думати про весілля, на яке очікувала вся кафедра.
– Я щось підрахувала, і вийшло багато людей, а ще треба одногрупників запросити. Можемо влаштувати весілля у якомусь приватному парку, у травні, тоді буде чудова погода, свіже повітря, тепло, багато простору.
– Ніякого парку! Ми не якісь селюки. Тільки ресторан! Мої батьки допоможуть з грошима.
Вони з Оленою знову сильно посварились. Дівчина грюкнула дверима і була впевнена, що скоро коханий побіжить за нею. Коли виходила з під’їзду вже кілька разів встигла оглянутися. Потім вона була на розі будинку, а хлопця все ще не було. Вона дуже засмутилась.
– Нічого, пізніше точно подзвонить.
Вона сіла в метро і чекала на його дзвінок, але нічого не відбувалось. Не знаходила собі місця решту дня, а потім не витримала. Сама написала смс:
– Чому мовчиш?
– Сплю.
– Весілля скасовуємо?
– Так!
– Але чому? Я згодна на ресторан!
– Я тоді задумався чи ми будемо щасливими… і зрозумів, що навряд чи!
Решту навчання вони навіть не віталися один до одного. А коли отримали дипломи, то і не бачились більше.
Коля одружився через рік на співробітниці. Коли про це почула Олена, то її охопило сильне бажання помсти й вона вийшла за першого ліпшого, щоб не було скучно. Прожила з ним кілька місяців і подала на розлучення. Якось вона вирішила полетіти на відпочинок, хотіла якось позбутися нав’язливих думок. Поруч з нею сидів симпатичний, спортивний чоловік. Він летів кататися на лижах і першим до неї заговорив. Так вона познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком.
З того часу в обох почалося нове щасливе життя. До тієї доленосної зустрічі у ліфті. Коля вже сидів у своєму кабінеті. Раптом задзвонив його робочий телефон:
– І що будемо робити? – спитала Олена.
Він відчував, що жінка подзвонить і чесно кажучи вже чекав на розмову.
– Зустріньмося і поговоримо про це! – запропонував він.
Того дня вони пішли у кафе. Замовили напої й неохоче почали говорити:
– Ти з кимось із наших спілкуєшся? – поцікавилась жінка.
– Майже ні, багато пацієнтів. Та і навіщо ворушити минуле.
Олена звела брови вгору, опустила погляд і продовжила:
– Є дружина, діти?
– Так, двоє. Такі класні. Зараз фотки покажу! – він радісно дістав телефон і почав нахвалювати свою дорогу кохану і розказувати про досягнення дітей. – А в тебе?
– Теж, троє дітей, тому ми з чоловіком захотіли більшу квартиру! – та дістала телефон, щоб і свої фото показати.
Вони радісно розповідали один одному, про свої життя. На диво ні в кого не виникла ревність до нових партнерів. А навпаки, вони зловили себе на думці, що щасливі один з одного. Разом у них би так не вийшло.
– Слухай, якщо ми зараз так добре ладнаємо, то може не варто купляти нові квартири? – спитала Олена.
– Ти серйозно думала переїжджати? Бо я теж! Оце так! Згоден, можемо просто дружити. Я радий, що тоді все склалося саме так, адже зараз ми такі щасливі!
– Я теж. Хто б міг подумати. А що ми скажемо своїм?
– Ну якщо раптом спитають, то відповімо, що ми колишні одногрупники. Це ж правда! А більше їм знати не потрібно!
– Згода! Тоді все супер!
Той Новий рік вони навіть відсвяткували сім’ями. Дружина Колі обожнювала готувати й зробила святкову вечерю. А чоловік Олени нарядився у костюм Миколая і забавляв їхніх дітей. Лише колишні зрідка дивилися один на одного, як змовники, але ніхто цього не помічав.
Чи справді вони не були б щасливі разом?
