Група мирних жителів, які були евакуйовані з обложеного Маріуполя, після 200-кілометрової подорожі дісталися до відносно безпечного Запоріжжя.
Серед них – люди, які місяцями перебували в бункерах під масивним металургійним заводом “Азовсталь”.
Вперше вдалося успішно узгодити гуманітарний коридор, щоб вивести їх із металургійного заводу.
“Ми втрачали надію, що коли-небудь виберемося звідти”, – сказала одна жінка.
До цієї евакуації неодноразові спроби домовитися про їхнє безпечне звільнення закінчувалися невдачею.
За словами українських військових, сотні мирних жителів досі залишаються в пастці на заводі.
Після того, як група евакуйованих виїхала у неділю, захисники “Азовсталі” заявили, що російські сили негайно відновили обстріли.
Коли група жінок та дітей прибула до Запоріжжя – були обійми та сльози виснаження і полегшення.
Катаріна вийшла з автобуса на сонце, усе, що вона тепер має, вміщується у маленькому рюкзаку. Двоє її дітей, 6 і 11 років, втомлено терли очі.
Два місяці вони жили в глибинах сталеливарного заводу в Маріуполі, коли довкола падали російські бомби. Єдиною їхньою їжею були пайки, які передавали українські солдати.
“І вдень, і вночі нас обстрілювали. Артилерія, ракети, авіаудари”, – розповіла Катаріна.
“Наші діти не могли спати, плакали, боялися. І ми також, – додала вона. – Було кілька разів, коли ми втрачали надію, що колись виберемося. Ми надзвичайно раді бути в Україні”.
Але війна зруйнувала їхнє рідне місто, руїни якого вони бачили, коли їхали: “Те, що ми побачили – просто коробки з масивними чорними дірами в них. Житлові будинки зникли. Там лише їхні рештки”.
Інша евакуйована, Ірена, була разом з 17-річною донькою – і це її хоч трохи заспокоювало.
“Ми жили надією, що кожен день буде останнім днем цього пекла. Що ми поїдемо додому в мирний Маріуполь, а зараз його немає”, – сказала вона.
Операція, проведена Організацією Об’єднаних Націй і Червоним Хрестом, була складною, а часом і небезпечною.
Співробітники ООН на місці виявили, що територія була замінована. У якийсь момент їм довелося відступити після артилерійського удару.
“Коли команда пішла вперед, щоб буквально помахати прапором і спробувати вивести цих людей, було багато мін, які потрібно було знешкодити, як з українського боку – металургійного заводу – так і з російського”, – сказав Себастьян Родс Стампа, оперативний керівник групи ООН.
Родс Стампа сказав, що був приголомшений побаченим.
“Вони вийшли і побачили, що місто, в якому вони, ймовірно, виросли, зруйноване. Могили на дорогах і на кожній ділянці трави, яку можна знайти”, – сказав він.
“Люди були нажахані. Ви повинні розуміти, вони два місяці провели під землею і не бачили новин”.
“Там була шестимісячна дитина, яка ніколи не бачила трави. Хлопчик народився взимку, і був здивований, наскільки зелена ця трава. Йому хотілося з нею погратися та повозитися”.
Жінки, діти та літні люди не бачили світла протягом двох місяців.
Цього разу вдалося врятувати понад 100 маріупольців – рідкісний прогрес у гуманітарних зусиллях під час цієї війни.
Президент України Володимир Зеленський заявив, що успішна евакуація стала результатом тривалих переговорів і посередництва.
“Ми й надалі будемо робити все, щоб вивезти усіх наших людей з Маріуполя та “Азовсталі”, – сказав він. – Це важко, але нам потрібні всі, хто там залишається – мирні жителі та військові”.
Тисячі людей все ще перебувають у місті, а сотні людей заблоковані у підземному лабіринті під заводом.
Червоний Хрест заявив, що радий, що евакуація пройшла успішно, але розчарований тим, що багато людей залишилися в пеклі.
Тому варто продовжувати молитися за всіх, хто досі страждає від руки російського окупанта.
Джерело: https://www.bbc.com/
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Поділіться з друзями
