Настало літо. Ми з дружиною не могли поїхати на море, тому вирішили відпочити на нашій дачі. Мені там завжди подобалось. Навкруги гарна природа, співають пташки, а ввечері можна розглядати зорі. Новий просторий будинок, доглянуте подвір’я, пишний сад. То ще минулого року сусід згодився за доплату стригти газон і підрізати дерева, він ту справу дуже любить. І син обожнює бігати босоніж по м’якій травичці. Всі були раді сімейній відпустці. Тим більше поблизу текла річка, не дуже глибока, можна купатися і ловити рибу.
Тому я собі одразу спланував встати чим раніше і піти рибалили, щоб ми смачно пообідали. Уху зварити, рибу запекти, смакота! Аж своє дитинство пригадав. Тато теж любив мене брати з собою і всіх хитрощів навчив. І я колись свого навчу, бо він ще трохи замалий, 4 роки лише.
Після щедрого улову я повернувся і став розпалювати вогнище. Дружину і сина вирішив не будити з самого ранку, все-таки на відпочинок приїхали. А сам чекав, поки самі прокинуться. Повертаюся і бачу син вже грається машинками на терасі.
– О, ти вже прокинувся! А мама де?
– Ще спить, з Мішою!
– З яким таким Мішою?
– Та великим!
Я швидко побіг всередину, бо слова сина добряче мене налякали! Який ще дідька лисого Міша? Відчинив двері й побачив, як дружина солодко обіймає його – великого плюшевого ведмедя. Я аж пригадав, що сам дав йому таке ім’я, але ситуація збила мене з пантелику. Тоді я полегшено видихнув і тихо зачинив двері.
Коли дружина прокинулась і почула цю історію, то ще довго сміялася з мене. Отакий видався у нас ранок.
Як вам історія?
