Ми з сестрою росли у дружній і люблячій сім’ї. У батьків стосунки були спокійні, вони поважали й цінували один одного. Ми ніколи не чули від них образ чи сварок.
Сталось так, що я перша вийшла заміж. У нас з чоловіком постало питання де ми будемо жити. Але наші батьки вирішили розпорядитися самостійно. Вони разом зібрали свої збереження і порівно оплатили однокімнатну квартиру для нас. Коли ми це дізналися, то не чулися від щастя. Адже жити у своєму гніздечку не кожній парі вдається. Ми навіть мріяти про таке не могли й дякували батькам за щедрий подарунок. Через рік у нас народилась дочка і ще через два син. З кожним роком у квартирі ставало все тісніше. Не могли ми відкласти грошей на нове житло. Чоловік один працював і забезпечував нас. Звісно вистачало на продукти, одяг, але не більше. Основні витрати йшли на діток.
Згодом і сестра моя вийшла заміж. Будинок у наших батьків був просторим, тому вона з чоловіком залишилась в ньому. У них народився син. Батьки тішились, що не залишаться одні на старості років, але сталося незворотне. Через рік раптово не стало мами. Ми не тямилися від горя. Напевно батько теж і через пів року пішов за нею.
Сестра якраз збиралася оформити будинок на себе. Пішла до нотаріуса і дізналася, що батько давно склав заповіт. У ньому було чітко написано, що будинок наполовину належить мені й сестрі. Це її дуже обурило. Вона згадувала, що вони купили мені квартиру. Але ж свати заплатили половину вартості. Вона була переконана, що будинок має належати їй, адже вона до смерті доглядала батьків. Хоча вони не були такими старими, робили все самі. Останній рік вона добре їм допомогла, а так-то лише жила в їхньому будинку. Я була на стороні батька. Я любила їх і теж хочу мати якусь частинку від рідних.
Я вирішила шукати вихід з ситуації. Запропонувала сестрі продати будинок і поділити між собою гроші, на що вона категорично не погодилась. Вимагала, щоб я повністю відмовилась від спадку. Ми вперше так серйозно сварилися. Усі мої варіанти не підходили їй, а усі її мені. Зараз і спілкуємось не дуже, нарікати почали та родина вже про це говорить. А ми через якийсь час самі перестали спілкуватися. Вона собі далі жила в будинку.
Якось після свят сестра запропонувала мені відмовитися від моєї частини будинку, ніби заплатить її вартість. Я спитала скільки це вийде грошей, а коли почула суму, то тільки розсміялась. За ті гроші я б не придбала навіть третьої частини квартири.
Зрештою будинок був оформлений на нас обох. Через те, що сестра жила в ньому вона була змушена виплачувати мені гроші, за користування моє половиною. А вона сказала, щоб я виплачувала їй половину за комунальні послуги, раз я теж власниця. Вже пів року між нами ці баталії. Ніяк не можемо знайти спільної мови. Ні грошей відкласти, ні добитися справедливості. А роки йдуть, треба щось планувати. Я не збираюся відступати, і сестра теж.
Як розрадити двох сестер?
