У мене є дядько Петро, йому нещодавно виповнилося 55 років. Все життя він провів у селі, там у нього хата, господарство та діти. Працював трактористом на полі. А нещодавно розлучився, бо дружині просто все набридло. Мовляв, не хоче все життя свою витратити на город та свиней. Тому втекла з молодим коханцем до міста, якраз перед днем народження дядька!
Та я побачила, що він не дуже то й засмутився:
– Ну це рано чи пізно мало трапитися. Бачив, як вона нахабно ставиться до моїх стареньких батьків. Вони ледь ходять, постійно у ліжку лежать. Тому вона виконувала всю роботу біля хати. Нехай насолоджується безтурботним життям з молодим залицяльником.
Я знала, що скоро у дядька свято. Думала, що зберуться тільки родичі вдома, я допоможу наготував смачні страви. Однак, такий вчинок дядька Петра мене просто шокував:
– День народження буде у ресторані. Я вже замовив музикантів, оплатив завдаток. Обіцяли, що все буде розкішно!
– Дядьку, але хіба так можна? Стільки грошей на вітер викинули. Я б приїхала до вас у гості, допомогла на кухні. Ви що, весілля там збираєтеся святкувати чи що?
Не стала далі з ним сперечатися. Це його свято, він іменинник. Витратив майже 5 тисяч гривень на все. Звісно, що гості були дуже задоволені, танцювали аж до ранку. Здавалося, що ми день народження якогось місцевого депутата святкуємо.
Всі несли йому гроші, адже у селі так прийнято. Знаю, що у дядька була мрія – подорожувати. Ще з дитинства хотів стати моряком, але не вийшло. Марив тим морем, дивився різноманітні телепередачі про судна, подорожі. Тоді вирішив на всі подаровані гроші купити путівку на круїз. Якраз лайнер відправлявся з Одеси та прямував до Туреччини.
Коли приїхала у гості до дядька, то його взагалі не впізнала. Почав займатися спортом, продав всю худобу й трактор.
– Вирішив, що на старості років все-таки треба відпочити. Це була просто незабутня подорож. Ох, чому я раніше не купив ту путівку. Вже напрацювався у полі та городі. Познайомився з новими друзями, знаю, що вони часто організовують такі екскурсії. От збираюся через місяць поїхати також у подорож та мене запрошують. Наш світ такий великий та цікавий, хочу відвідати кожен куточок. – захоплено розповідав старенький.
Я слухала розповіді дядька. Він показував фото та відео, як займався дайвінгом, ще й отримала від нього декілька ракушок та магнітиків. Аж самій закортіло поїхати кудись. Не пригадаю, коли ми з чоловіком востаннє відпочивали на морі чи у горах.
Однак, всі сусіди та друзі з села на нього почали косо дивитися. Мовляв, на старості років таке утнути й продати майже все господарство. Ну без корови й трактора ти, по суті, там ніхто. Перешіптувалися за його спиною, пліткували та ще й неробою називали. Але я бачила, що дядькові байдуже на чужу думку. Він тепер живе у своє задоволення. Щомісяця подорожує, вже побував у Італії, Іспанії, а зараз збирається у Африку.
– Хочу, щоб онуки брали з мене приклад. Колись з ними поїду підкорювати каньйони Америки та кататися на слониках у Індії. Адже у житті є багато інших розваг, крім поля та курей! – каже дядько.
Я бачу, як у нього сяють очі від захоплення. Радію, що він нарешті здійснив свою мрію.
На вашу думку, чоловік вчинив правильно? Кого ви підтримуєте – сусідів чи дядька Петра?
