Кілька днів тому двоюрідна сестра запросила мене із сім’єю в гості. Святкувала ювілей, тож зібрала всю рідню вдома. Я любила заходити до Вікторії. Вона постійно пригощала цікавими смаколиками, зробленими власноруч. Стільки всяких рецептів знала, а випічка у неї яка виходила. Хоча останнім часом, коли Віка народила, то експериментувати зі стравами стала трохи менше. Часу не було. Але все одно завжди мала чим пригостити.
Цього разу я поцікавилася у неї заздалегідь, чи не потрібна моя допомога. Я могла прийти за день до святкування і допомогти у приготуванні страв. Сама знаю, як це поратися на кухні з малим дитям на руках. Вікторія відмовилася. Сказала, що їй погодилася допомогти свекруха. Тому я ні про що й не переживала.
Приїхала я на свято, очікуючи, як завжди, побачити повний стіл страв. Втім, взагалі не зрозуміла, що відбувається. Ніяких салатів, рулетів чи млинців – анічогісінько. Тільки якісь скупенькі порції страв з кулінарії в лоточках.
Я щиро здивувалася. Сиджу за столом, поглядаю на сестру, а вона тільки плечима знизує. Потім якось проходила повз мене і на вухо зашепотіла: “Свекрушина робота”. Віка почала готувати свої страви, а потім до неї приїхала свекруха з усім готовим. Мовляв, ось привезла, щоб ти біля плити довго не стояла.
Для матері Вікиного чоловіка це норма. У них у сім’ї всі куповані страви їдять. Свекруха постійно на роботі, а більше готувати нікому. Могла суп раз на тиждень зварити, а все решта доводилося купувати.
– А нащо ви це все купували? Я ж сама все могла зробити. Ви б тільки підсобили трохи,- бідкалася Віка.
– Я постійно забуваю, що ти все своїми руками. Не знаю, як ти витримуєш стільки за плитою. Легше купити готове і мати спокій.
Зараз сестра тільки киває головою і зітхає. Каже, що тепер розуміє, чому у свекрів постійно грошей немає, коли вона у них позичити просить. Ясна річ, стільки всього купувати щодня!
Після гостини було видно, що ніхто напівфабрикатів навіть не торкнувся. Зате страви, які сестра приготувала власноруч, з’їли всі. Тож Віка, довго не гадаючи, склала свекрусі усе її добро в пакет і віддала додому. Хай їде з тим, з чим приїхала.
Я думала, що це розлютить старшу жінку. Мовляв, вона так старалася, а невдячна невістка їй ось так віддячує. Але та тільки помогла все щільніше укласти, щоб більше влізло.
До слова, Віка згадала, як вперше гостила свого майбутнього чоловіка домашніми стравами. Той ще довго потім випитував, де вона такої смакоти накупила.
Тепер я навіть заздрила сестрі. Свекруха у неї непогана. Хоча б не з тих, які все тримають під контролем і вимагають забагато. Вона жінка проста. Їсть і домашнє, і не цурається визнавати, що сама за 55 років так нічого толком готувати й не навчилася. Попри все сім’я у Вікторії дружня. Сваряться рідко. У кожного свій світогляд, але спільну мову вони з легкістю знаходять.
Аж любо глянути, хоч і на голодний шлунок.
А ви віддаєте перевагу домашній чи купленій їжі?
Часто готуєте самотужки?
