– Днями син зателефонував до мене і запитав, чи я вдома, бо він хоче заїхати і забрати свої інструменти, – розповідає Ірина Петрівна. – Я здивувалася, адже вони зі Світланою давно позабирали усі свої речі на власну квартиру. Зрештою, інтуїція мене не підвела, бо, як виявилося, син приїхав до мене, щоб добряче наїстися.
Григорію зараз 35 років. У нього є дружина та 4-річна донечка. Подружжя давно живе самостійно. Минулого року Світлана вийшла з декрету і повернулася на свою колишню роботу. Це було дуже вчасно, адже саме тоді її чоловік потрапив під скорочення. Насправді він давно замислювався над звільненням і пошуком перспективнішої роботи, але все ніяк не наважувався. Та тут доля самостійно розпорядилася.
Однак зараз Григорій вже 10 місяців сидить без діла. Він непоганий фахівець і толковий спеціаліст, але пошуки затягнулися. За цей час він відвідав декілька співбесід, проте усі вони не закінчилися успіхом. Чоловік вже почуває себе незручно, адже він звик усе життя самостійно заробляти, а зараз доводиться сидіти в жінки на шиї.
Світлана також не радіє від такого стану справ.
– Спочатку вона підтримувала Григорія, – продовжує свекруха. – Але згодом слова розуміння перетворилися на постійні докори. Вона намагається повчати Григорія і висловлювати своє незадоволення за будь-якої нагоди. Але навіщо? Він же не ледар якийсь! Так, тимчасово безробітній, але цей період колись закінчиться.
Хоча навіть на думку Ірини Петрівни її син вже занадто довго сидить вдома.
– Тож я витягла йому гречки з салатом і ще хліба нарізала, – далі веде жінка. – Кажу, пригощайся. Григорій миттю сів за стіл і швидко все з’їв. Думаю, ну й апетит! Мабуть, треба добавки. Витягла якісь консерви, наробила канапок. А він й ті миски залишив порожніми. Хотіла пожартувати і запитала, чи його дружина вдома зовсім не годує? А виявилося, що я вцілила в яблучко. Григорій одразу змінився на обличчі і я зрозуміла, що тут щось не те. Почала розпитувати і з’ясувала, що Світлана відмовляється купувати їжу чоловікові! Каже, що можливо так він швидше почне роботу шукати! Виховний процес у неї.
Так тривало вже декілька тижнів. Дружина поставила Григорія перед фактом, мовляв, хочеш їсти – йди зароби на продукти.
– Спочатку син думав, що вона жартує, але ні! Дитина їсть в садочку, а сама Світлана на роботі. Ввечері вони обоє йдуть до сватів, де разом сідають за стіл. Додому повертаються ситі, а Григорію залишається дивитися на пустий холодильник.
Звичайно, що це відбулося поступово. Адже спочатку були запаси круп, недоїдена зупа, відкрита сметана, півпляшки молока та кусочок сиру. Коли цього не стало, то Григорій зрозумів, що Світлана справді вирішила влаштувати йому бойкот. Зараз вдома абсолютно нічого немає, крім соняшникової олії.
– І як це все закінчилося? Влаштувався Григорій на роботу?
– Та де ж знайти ту роботу, коли у нас криза! – бідкається Ірина Петрівна. – Не розумію, як Світлана може так поводитися зі своїм чоловіком. Він би з радістю кудись пішов, але ж ніде не беруть! Переживаю за сина. Сказала, щоб приїжджав до мене у будь-який момент. Я впевнена, що роботу він рано чи пізно знайде, але вчинок дружини не забуде ніколи.
А на чиєму ви боці в цій ситуації? Чи правильно вчинили дружина?
