Місяць тому мені виповнилося 50 років. Півжиття прожито, тому я все частіше починаю згадувати про те, що було в молодості. Звичайно, вмирати я ще не збираюся, але замислитися є над чим.
Згадала про свій шлюб і прийшла до висновку, що виходити заміж в 18 дуже дивно …
З Юрою, моїм майбутнім чоловіком, я познайомилася ще в школі. Десь в десятому класі у нас закрутився роман, потім разом вступили в один інститут і як тільки досягли повноліття, відразу ж подали заяву в РАГС. На щастя, у батьків Юри був відмінний дохід, тому на весілля, вони подарували нам розкішну квартиру.
Мені заздрили всі подруги: чоловік красень, який мене любив, квартира, раз в рік стабільно ми їздили відпочивати на кращі курорти світу. В цілому не життя, а казка. До того ж ще й з роками у нас народилося двоє чудових дітей. На перший погляд ідеальна сім’я, тільки ось такою вона була недовго. Уже через п’ять років моєму шлюбові прийшов кінець. Це сталося тихо і мирно. Юра збирався на роботу, перед виходом я поцілувала його на прощання і він пішов.
От і все. Це був останній раз, коли я його бачила. Вночі мій чоловік зателефонував, вибачився і сказав, що йде. З дітьми він теж бачитися не бажає, але дозволяє нам жити в квартирі, подарованій батьками, і буде допомагати фінансово, але без зустрічей.
Що я тоді відчувала – не передати словами, весь світ звалився. Я не хотіла жити, не розуміла, що сталося, і чому він так з нами вчинив!
Благо у нас були спільні друзі. Вони з мене і зняли рожеві окуляри. Виявляється, він уже давно живе по-іншому. Кожен день змінює дівчат, як рукавички, грає в карти, п’є. Виходить, чоловік просто загуляв. А я з дітьми була йому не потрібна. Так, усвідомити таке боляче, добре, що зараз я згадую цю ситуацію з посмішкою на вустах.
Приховувати від своєї сім’ї те, що Юра пішов, сенсу не було. Тоді рідні мені сказали, що пора освоїти професію, про яку я мріяла. Адже знали, що ні Юра, ні його близькі допомагати мені не будуть. Так і сталося!
Через рік про дітей забув не тільки тато, а й бабуся з дідусем. Тому ще через пару місяців нас виставили з квартири.
На той момент це сильно вдарило по моєму бюджету, адже працювати я вийшла недавно. Грошей катастрофічно не вистачало навіть на продукти, благо, що батьки нас прийняли. Так ми всі і тулилися в двокімнатній квартирі. У спальні жила я з дітьми, а батьки перебралися до вітальні.
Йшли роки. Я старанно працювала і займалася вихованням дітей. Ось старшому синові вже 15 років, він сам сказав, що пора мені з’їздити у відпустку. Як же швидко він виріс. Мама з радістю погодилася посидіти з онуками, і я разом з подругою поїхали в Одесу. Там у її родичів був невеликий будиночок.
Але, як виявилося, там не один будиночок, а ціла база. Адже її тітка здає житло відпочивальникам. Нам вона виділила безкоштовно персональний будиночок, чому ми були несказанно раді. Умови хороші, чисте повітря, сонце, море, як довго я про це мріяла. Накупавшись вдосталь, ми в перший же вечір пішли випити на пляж вина.
Тільки відкрили пляшку, як нас оточили троє чоловіків. Подрузі сподобалося те, що вони запропонували нам провести вечір в одній компанії, але я до цього поставилася негативно. Ще від минулих відносин не відійшла, навіщо мені знову ці пригоди? Тому я відмовилася.
На наступний ранок я готувала сніданок на загальній літній кухні. До мене знову підійшов один з вчорашніх чоловіків і запропонував в цей раз просто попити кави, прямо тут і зараз. Ну, кава, подумала я, ні до чого не зобов’язує. Ми посиділи, мило поспілкувалися і розійшлися. Так зустрічалися за сніданком ще кілька разів.
Потім відпочинок закінчився, і я з подругою поїхала додому. Чесно кажучи, я пошкодувала, що не обмінялася контактами з Андрієм. Але, потім рутина знову засмоктала мене, і я викинула ці думки з голови.
Десь, через тиждень, коли я ввечері поверталася із супермаркету, помітила, що хтось сидить на лавочці біля мого під’їзду. Потім цей чоловік встав і почав різко йти до мене. Я навіть злякалася, але коли він вийшов на світло зрозуміла, що це Андрій.
Виявилося, він дізнався, де я живу через тітку подруги. Кілька днів він випрошував її телефон. Тітка здалася і сказала, що спочатку подзвонить сама, дізнається, чи не проти моя подруга, а потім вже дасть номер. Так він поговорив з Олею, а вона йому вже видала всю необхідну інформацію. Після відпустки він повернувся до себе, закінчив важливі справи і поїхав в гості.
Десь років зо два ми зустрічалися. Виявилося, що ми з одного міста. Ще й долі схожі, він теж залишився один з двома дітьми від попереднього шлюбу. Все було чудово, а в один прекрасний день він приїхав і сказав, щоб я з дітьми збирала речі. Пізніше розповів, що купив величезний будинок, в якому поміститься вся наша велика родина. Так і сталося, з цією людиною я знайшла жіноче щастя.
Тому, хочу наостанок сказати, в житті буває всяке. Головне не впадати у відчай і вірити, що найкраще попереду.
Ви згодні з тим, що ніколи не варто опускати руки, а треба продовжувати насолоджуватися життям?
