Ми з чоловіком прожили разом 5 років в шлюбі, але я більше не можу терпіти витівки його матері, тому подаю на розлучення. Хоча оточуючі переконують мене не гарячкувати, адже в нас спільні діти й побут.
У нас з Віктором була лише офіційна частина, а самого весілля ми не святкували. Свекри сказали, що не готові оплатити урочистість, а у моїх батьків на все грошей також не було. Однак нам з чоловіком було байдуже, адже головне, що ми змогли бути разом. Після одруження ми оселилися на орендованій квартирі.
Свекруха має ще одного молодшого сина, якого любить набагато більше, ніж старшого. Вона йому і квартиру купила, і машину подарувала. Ну і нехай. Я ніколи не потребувала її допомоги.
Нещодавно брат чоловіка заявив, що збирається женитися. Його наречена була при надії, тому весілля організували швидко. Звісно, тепер у свекрів знайшлися гроші на святкування.
Мені було неприємно спостерігати за тим, як свекруха боготворить нову невістку. Вона робила їй сотні компліментів і оголошувала багато тостів в честь нареченої. І перед гостями жінка не могла нахвалитися, яка у неї з’явилася чудова невістка.
Потім я випадково стала свідком розмови матері чоловіка з подругою. Та поцікавилася, чим я не догодила свекрусі. У відповідь вона сказала, що поруч зі мною її син нічого не доб’ється. Сама я бідна і нічого йому не можу дати. Ці слова зачепили мене до глибини душі.
Натомість свати другої невістки пообіцяли побудувати молодятам будинок. Через це свекруха вирішила повністю оплатити їхнє весілля, щоб відповідати статусним батькам нареченої.
Мене настільки обурила позиція жінки, що я не витримала і прямо запитала в неї, що це все означає. Однак вибачатися вона навіть не думала. На додаток свекруха влаштувала мені сцену і звинуватила у всьому.
Чоловік також не став на мій захист. Він заявив, що не потрібно було чіпати його матір, тоді б вдалося уникнути будь-яких конфліктів.
Та хіба це моя вина, що вона нічого не знає про почуття такту? Чому я мала терпіти ці розмови і привселюдне приниження? Я не вважаю себе винною у цій ситуації. Планую розлучитися з чоловіком, адже мені не потрібен партнер, який не може підтримати і захистити мене.
А на вашу думку, хто має рацію в цій ситуації? Чи стане розлучення правильним рішенням?
