Іншого життя Надія і не знала. Весь час в селі: і вдома роботи багато, і на городі, і на подвір’ї. Постарається, напрацюється, а потім раз в тиждень на ринок в район. Продасть городину, яйця, закрутки, грибочки – і копійку має.
Вдома її єдина радість чекала – синочок, Богданчик. Йому вже 12 рочків було. Чоловіка Надя уже хіба терпіла, змирилась з його існуванням. Заміж вона вийшла за свого однокласника Степана у 19 років, після того, як він з армії повернувся. Жили вони у старій бабусиній хаті. Чоловік до чарки прихилявся дуже часто, із запоїв майже не виходив.
Води у хаті не має, носять з криниці, дах протікає, підставляють тазики, щоб вона не крапала на підлогу. Та грошей на ремонт вони не мали. Чоловік працював вантажником на місцевому заводі, та зарплати, яку він отримував Надя не бачила. Вона сама підпрацьовувала прибиральницею і сільраді. Могла покластись лише на себе.
Інша справа брат Степана, Петро. Він в люди вибився. Має свій магазин у місті, живе заможно. Жінка взяла його за хресного до Богдана, думала, може, син з нього приклад брати буде, а не з батька-пияка.
На свята Надя вирішила зробити сину подарунок. Відкладала цілий рік і придбала йому новенький смартфон. Тепер він і для навчання потрібен.
Вона в той день поїхала в район, продала все, що мала і пішла у магазин з технікою. Купила телефон, віддала за нього усі свої гроші, але раділа. Бо уявляла, як втішиться син такому подарунку.
Та ще більший подарунок чекав на неї в дома.
Надя зайшла в хату і зі смутком глянула на свої чоботи – зовсім розклеїлись. І ремонту вони вже не підлягають – майстер її про це ще минулого разу попереджав.
Та з цим розбиратись вони вирішила пізніше. Вручила Богдану коробку, а він її теж чекав з пакетом в руках.
– Візьми, але приміряй одразу.
– Що це, синку?
– Це нові чоботи.
– Богдане, але де ти взяв гроші? це ж дорого..
– Я ж колядувати ходив, мамо.. А ще хресний гроші дарував на моє день народження, от я приберіг.
Жінка розплакалась. Вона такого точно не очікувала. Почала розпитувати, де він їх купив і як з розміром вгадав?
– Мені сусідка допомогла. Вона сьогодні в район їздила, там і купила. А розмір я на твоїх старих подивився. Але матусю, це не найдорожчі чоботи. Зате вони теплі.. – промовив Богдан.
– Синку, повір вони найдорожчі для мене.
Надія зрозуміла, що вона виростила хорошого хлопчика.
А ваші діти часто робили вам сюрпризи?
