Місяць тому я захворіла. Майже тиждень провела за стінами рідного будинку. Я – дружина та мати трьох дітей. Старшому синові – 10, середньому – 6, а маленькій донечці нещодавно тільки рочок виповнився. Мій чоловік дбав про діток, а ще бабусі та дідуся допомагали – добре, що живемо всі в одному місті.
Але часто мого чоловіка нема вдома. То у відрядження поїхав в іншу область чи взагалі країну, то в нього до пізньої ночі засідання з директорами фірми або ділова вечеря – майже не буває вдома, на жаль. До декретної відпустки я працювала шеф-кухарем у мережі елітних ресторанів нашого міста. Однак, за роботою не сумую – є дітки та домашні справи.
Звісно, що поки чоловік на роботі, то всі хатні обов’язки на моїх плечах. Зранку прокидаюся, швиденько готую сніданок для своїх школяриків. Добре, що школа неподалік. А потім за розкладом – прогулянка з донею, приготувати смачний обід, купити продукти для вечері, розвісити білизну, помити посуд, повитирати пилюку та пропилососити. Ось такий у мене домашній фітнес, так сказати.
Ще до одруження я купила собі квартиру на власні гроші, тому дах над головою був. Звісно, то не приватний будинок чи пентхаус, але було затишно. Тому жили ми у цій квартирі. Ремонт вже потрібно новий робити та і меблі у дитячу треба оновити, а ще донечці не завадило придбати ліжечко та візочок. Про іграшки чи одяг я не заїкаюся, а про витрати на себе – то нема сенсу говорити.
Ми не живемо бідно, мій чоловік працює у хорошій компанії, заробляє майже в три рази більшу зарплату, аніж була в мене. Однак, дає гроші тільки на продукти та комунальні послуги. Не пам’ятаю, коли востаннє дарував мені квіти. Постійно чую від нього, що треба нову машину купити (хоча ця тільки рік у нас) або ноутбук (не для дітей, а для себе) чи ще якась забаганка. Також він обожнює рибальство, тому весь наш балкон завалений різним брухтом – снасті, вудочки, форма та чоботи. Протерти пилюку чи винести сміття – то не чоловіча робота. Тому я все роблю сама.
Якось розповіла про таку поведінку його матусі та натякнула, щоб та поговорила з ним – нехай рідній дружині допоможе. Та у відповідь почула тільки докори, мовляв, я і так вдома постійно сиджу і не маю права на щось жалітися. Добре, я проковтнула цю образу. Нема сенсу далі обговорювати цю тему зі свекрухою. Добре, що хоч бабусі з онуками няньчаться, поки я вдома навкарачки повзаю та сальсу зі шваброю танцюю.
Декілька тижнів тому почала себе погано почувати. Спершу просто боліла голова та сил не було навіть з ліжка піднятися – думала, що то від утоми. Потім знепритомніла біля плити, добре, що свекруха була вдома – викликала швидку. Нічого серйозного, просто організм ослаб через стрес. Декілька днів лежала у палаті, приймала вітаміни та здавала аналізи. Звісно, що моя мама та свекруха допомагали з дітьми, бо чоловік був у відрядженні та, на жаль, не зміг приїхати. Забирали синів зі школи, няньчили онучку та вдома порядок робили – я знаю, на що здатні мої діти і який після них армагедон залишається у кімнаті. Часто сперечалися між собою, що зготувати на обід чи яку колискову співати – вислуховувала нарікання кожної у палаті чи через телефон.
Коли мене виписали з лікарні, то я вирішила поставити у такій ситуації. Не хотіла, щоб рідні сварилися між собою, хоча дуже цінувала їх допомогу. Але найголовніше – я не хотіла знову опинитися у тому закладі з білими стінами та постійними крапельницями. Не буду себе більше доводити до такого стану, тому чоловік буде допомагати по дому і крапка! Однак, у нього були свої “залізні” аргументи, мовляв, декретна відпустка – це свого роду курортний відпочинок, просто у домашній атмосфері.
Ха, відпустка? Ну добре. Вирішила дійсно відпочити, але не серед плити та холодильника. Купила “гарячий” тур закордон. Пальми, море, сонце, пляж – ото я порелаксую та відпочину нарешті! Через 2 дні вже був літак, тому написала покрокову інструкцію чоловікові. Він взяв роботу на дім, щоб переконатися – чи все так погано, як я йому розповідаю? Нехай зрозуміє, що з дітками та будинком також багато справ є!
Звісно, що поїздка видалася на славу. Щодня були цікаві екскурсії, прогулянки та дискотеки. Познайомилася з багатьма людьми, деякі жінки були з мого міста. Нарешті я прокаталася на верблюді, пірнала з аквалангом у морі та просто лежала на гамаку й засмагала на сонечку. Однак, ледь не щогодини мій телефон вибухав від смс-ок чоловіка. “Де підгузки?!”, “На яку годину у страшного сина футбол?!”, “Як вмикається наша пральна машинка?!” та вишенька та тортику “Коли ти вже приїдеш” і багато смайликів, які плачуть. До речі, я попросила свекруху та маму в жодному разі не допомагати йому! Та і добре – нехай відчує мій такий темп життя, це ж як відпустка вдома! Та і мама чоловіка тоді поїхала на дачу, а мама – до сестри у гості. Тому мій чоловік залишився наодинці з такими “проблемами”.
На вокзалі зустрів мене з квітами та кинувся в обійми. Аж ребра не зламав – так скучив! Всю дорогу назад у машині розповідав, що сини у школі вирішили пожартувати над вчителькою – принесли жабу та заховали під стіл. А маленька донечка розмалювала фломастерам шпалери у спальні (здається, у мене росте справжній художник). Одного разу вийшов на прогулянку з візочком, а її забув вдома! Також розповів про “спонтанну” зміну іміджу – сини кинули червону шкарпетку до машинки, коли чоловік збирався випрати тільки білі речі. Тому зараз всі його сорочки та майки рожевого кольору. Я слухала та просто не могла від сміху стримати сліз. Ох, бідолашний ти мій чоловік! А я так вже не вперше свій день проводжу!
Тепер у нас все змінилося. Чоловік інколи бере роботу на дім, щоб мені допомогти. Тепер він відвозить синів до школи та на гуртки, щоб я змогла трішки виспатися та відпочити – прочитати улюблену книгу чи переглянути серіал. А у спальні на тумбі стоять щоранку квіти або кава з шоколадом – мій улюблений сніданок! Звісно, що він відмовився від довгих поїздок у відрядження. Тепер у нас є час навіть для нас двох.
На вашу думку, як потрібно розподіляти сімейні обов’язки? Ви часто допомагаєте своїй половинці по господарстві?
