За своє життя я зустрічала багато людей. Є такий цікавий тип, які завжди знайдуть причину, до чого б то причепитися та докоряти вам. Моя свекруха – найкращий приклад. Ніхто, на її думку, не може догодити. Навіть вона сама. Був один такий цікавий випадок, про який я хочу розповісти.
Ми з Віктором одружилися півтора роки тому. Звісно, що свекрусі я одразу не сподобалася. Світлана Володимирівна своєю поведінкою та виразом обличчя демонструвала мені неприязнь. Думала, що вона так ревнує сина, бо до нашого весілля мій чоловік жив з батьками. Але Віктор не був матусиним синочком. Зі скандалами та злістю забрав речі з батьківського дому. Ось так свекруха почала мене ненавидіти ще до нашого знайомства. Я сподівалася, що з часом жінка заспокоїться та прийме той факт, що тепер її син – дорослий та самостійний чоловік, у якого є власна родина. Але як я помилялася!
Ледь не щодня пані Світлана приходила до нас в гості. Всюди пхала свого носа та дивилася, яка я господиня. Потрібно було робити так, як вона сказала, інакше ти – погана жінка та жахлива господиня, іншого варіанту у неї не було.
– Шкарпеточки для Віті треба обов’язково, щоб грибок не завівся! Ти ж знаєш, що він на сніданок полюбляє кашу, а на обід має бути свіжий супчик. – прискіпливо відчитувала мене свекруха. Згодом повчала, як робити вологе прибирання, бо ж пилюка та алергія – це страшні речі! Здавалося, що її син – не жива та доросла людина, а іграшка тамагочі. Один невірний рух – і все, улюбленець відійшов у інший світ. Дурня та й годі.
Однак, Віті вистачило сміливості поговорити з мамою. Попросив не приходити та не контролювати нас, немов малих дітей, які не можуть ради собі дати.
– Мамо, ми дорослі люди. У нас своя окрема родина. Будь ласка, не потрібно лізти до нас з порадами, яких ми у тебе не питали. – спокійно сказав чоловік.
Світлана Володимирівна тоді показала справжню гру одного актора. Що тільки не робила – сльози, докори, жаль, маніпуляції, ультиматум. Марно, не зуміла таким концертом переманити сина на свою сторону. Тому вирішила змінити свою тактику. На деякий час зникла з нашого життя. Я нарешті спокійно видихнула. Однак, ситуація набирала нових обертів.
Мама почала давати поради, мовляв, вона жінка старша і краще знає.
– Ти білизну у гарячій воді не полощеш? А коли попрала всі речі, що краще постелити рушник на батарею, а вже тоді одяг на нього розкладати. Так зайва волога швидше вийде і тканина не буде псуватися. – розповідала мені жінка за філіжанкою кави.
Та це ще були квіточки. Почала розповідати, як правильно маринувати огірки, та які кондиціонери насправді шкідливі для здоров’я, а особливо – мені, бо я ж майбутня мати. Радила купити звичайний вентилятор!
І все одно, що ми консервовані овочі не їмо і вдома у нас є спеціальний зволожувач повітря. Але найбільше прискіпувань та зауважень від свекрухи я отримувала через кулінарію. Звісно, що не претендую на звання найкращого шеф-кухаря країни, однак чоловік завжди хвалить мене та просить добавки. Для мене його приємні слова – найкращий показник.
Але свекруха так не вважає. Щоразу намагається віддати нам ледь не весь холодильник, бо ми ж там напевно голодуємо! Ага, а я рук не маю, тому і не можу нічого приготувати. Та чоловік мовчки бере сумки, бо не хочеш зайвий раз сваритися на прощання з мамою. Та вона мені лиш життя полегшує – не треба довго біля плитки танцювати, просто кинула готовий суп чи котлети у мікрохвильову піч – і вечеря готова. Якби вона ще мені так білизну прасувала, посуд мила чи прибирала у квартирі, але мовчки – я б її щодня запрошувала у гості!
Але трапилася така кумедна та абсурдна ситуація. Обов’язково буду розповідати своїм діткам та онукам, у них точно животи від сміху надірвуться!
Отож, під час обідньої перерви чоловік заїхав до своєї матусі, бо мав забрати деякі речі з дому. А вона, як завжди, наготувала декілька страв та все акуратно спакувала. Не забула й про улюблену страву – борщик. Тому запхала аж 2 літри у банку. Віктор мовчки взяв сумки та поставив у багажник.
– Кохана, будь ласка, розклади всю їжу у холодильник. А суп перелий у нашу каструлю, бо банки треба повернути назад. – попросив чоловік. Я тоді працювала дистанційно, вдома – ще один доказ для свекрухи, що я некваліфікований працівник. Бо тільки хороші спеціалісти працюють в офісах.
Ха, ось вона, легендарна фраза – тільки банки поверніть! Замість того, щоб сердитися та робити скандал, розклала все по місцях – буде вільний час на улюблений серіал ввечері.
Перелила борщик у каструльку. Він ще був теплий, тому залишила на кухонній плиті. Розклала все по поличках та пішла працювати далі.
О п’ятій годині, коли я вже закінчувала роботу, чую дзвінок у двері. Можливо, що чоловік швидше повернувся додому? Та ні, на порозі стояла моя люба свекруха. Виявилося, що вона поверталася від подруги, а та чисто “випадково” живе у сусідньому будинку й дощ почався, а жінка парасолю забула взяти. Не буду її проганяти геть, запропонувала перечекати непогоду в нас. Та і якщо щось – син приїде та відвезе її на машині додому. Щось я не дуже вірила у такий збіг обставин, але не буду виганяти пані Світлану з дому. Та й надворі дійсно почали збиратися сірі хмари.
Жінка гонорово зайшла на кухню. Оглянула кімнату. Зупинила свій погляд на плиті.
– Це ти борщ приготувала? – здивовано запитала свекруха. Я вирішила перевірити її – а чи впізнає вона свій кулінарний шедевр?
– Так, була перерва – приготувала, щоб чоловік мав що після роботи поїсти – з гордістю відповідаю.
– Ну так почастуй рідну свекруху, будь господинею. – сказала вона та сіла за стіл.
Я розігріла борщик, налила по вінця суп. Цікаво, чи знайде причину, щоб почитати мені моралі?
– Ну і скільки разів я тобі маю казати, доню?! Овочі треба класти по черзі, так смачніше буде. А ти взяла та все разом кинула, от воно і на смак немов каша якась. Картопля переварилася і немов пюре, буряк вже аж чорний немов, а капуста така гірка! – вередувала пані Світлана. Посьорбала одну воду та скривилася, немов я їй цілий лимон дала пожувати. Але я ледь стримувала свій сміх, аж живіт почав боліти!
Та не могла вже терпіти. Вибухнула диким реготом. А жінка дивиться на мене, очі з розміром як колеса від трактора! Потім поглянула на борщ, який був у тарілці й почервоніла, немов рак. Зрозуміла, що відбулося.
Поки я не могла вже й сліз стримувати через регіт, Світлана Володимирівна швидко одягла плащ та взула черевики. Навіть не попрощалася, вибігла на двір. Все одно, що вже почав накрапати маленький дощик – дременула так швидко!
Я ще добрий 10 хвилин не могла заспокоїтися. Знала, що як тільки Віктора переступить поріг батьківського дому, щоб ті банки віддати – мати йому такий скандал влаштує. Але все одно, сподіваюся, що я провчила її добре. І цей урок свекруха запам’ятає на все своє життя.
А які у вас стосунки зі своєю свекрухою? На вашу думку, дівчина вчинила правильно?
