Напевно, кожен з нас колись замислювався про те, чи дійсно у кожної людини написана своя доля або ми просто випадково опиняємося десь в певний момент. Наші історії допоможуть вам переконатися в тому, що все, що трапляється в нашому житті – не випадково.
Якось я винаймала нову квартиру в сусідньому районі. Вирішила влаштувати собі день краси. Прийняла ванну і обмазала все тіло блакитною глиною. Ходжу собі по квартирі, нікого не чіпаю. Тут чую якийсь шум. У квартиру зайшов незнайомий хлопець, а я перед ним зовсім гола. Від переляку побігла на кухню за ножем. Стою і думаю, що робити далі. А цей пацан дістає з кишені балончик. Далі ми разом розгубилися і почали з’ясовувати, що тут відбувається. Виявилося, що я винаймала квартиру у бабусі цього хлопця, а він – справжній господар житлоплощі. Просто бабуся настільки піклується про онука, що вирішила допомогти йому з особистим життям. Тепер живемо з ним разом, спасибі бабусі за нашу ідилію.
***
У моєму дворі давно оселився безпритульний. Він ніколи не розмовляв зі мною і тим більше не підходив. Але одного разу він попросив у мене грошей, сказавши, що хоче купити лотерейний квиток. Я подумав, що він обманює, але не поскупився. Увечері він віддав мені ту суму, що я йому дав і сказав, що тепер він володар 300 тисяч. Квиток виявився щасливим. Як я був радий, що зміг хоч трошки змінити життя цієї людини. Можливо, виграш допоможе йому повернутися до нормального життя і гідно жити.
***
У парку біля нашого будинку є галявина, яка вважається щасливою для всієї нашої родини. На ній батько познайомився з мамою, а через багато років моя рідна сестра розговорилася зі своїм теперішнім чоловіком. Вчора на тому ж місці мене випадково штовхнув незнайомий хлопець. Він довго вибачався, допоміг протерти руки і провів додому. Коли я розповіла своїм про цей випадок, вся сім’ю почала вибирати наряди на моє весілля.
***
Нещодавно ми помітили, що наш вірний друг-кіт кудись пропав. Чоловік вирішив, що ми більше його не побачимо, тому що вихованець був уже старим і напевно пішов назавжди. Наш маленький син був дуже прив’язаний до кота, і ми думали, як розповісти йому правду. Увечері ми пішли гуляти, я збиралася з думками, як раптом до наших ніг підбігло маленьке кошеня. Воно було максимально схоже на нашого Тома в дитинстві. Син відразу ж почав його пестити, а ми сказали, що це наш старий Том в новому обличчі. А раптом це і є правда, адже не дарма у кішок дев’ять життів.
***
Іноді мені здається, що у життя гарне почуття гумору і воно не проти з нами жартувати. Моя сестра вийшла заміж за хлопця на ім’я Олександр. Брат давно зустрічався і одружився з дівчиною Олександрою. Нещодавно я розлучилася зі своїм колишнім і зав’язала роман з колегою по роботі. Як ви думаєте, яке ж у нього ім’я?
***
На своєму весіллі я дізналася, що наречений мені неодноразово зраджував з подругою. Вся в істериці я втекла від усіх, спустилася в метро і сіла в перший-ліпший вагон. Поки їхала, ловила на собі косі погляди здивованих пасажирів. І тут один хлопець підійшов до мене, мовчки підняв, як наречену, і виніс з вагона. Це і була моя справжня доля. Тепер ми давно по-справжньому щасливі і одружені вже кілька років.
***
У мене не було жодних сумнівів щодо мого обранця, коли дізналася, що він Євген Євгенович. Адже я сама Євгенія Євгенівна. Давно одружилися, народили сина і навіть не замислювалися над ім’ям, назвали пацана Женею, зберігаємо традиції.
***
Все дитинство жив в провінції, там же навчався. Приїхав вступати до інституту і залишився в Києві назавжди. Познайомився з дівчиною, потім почали зустрічатися. Її звали Настя. Коли перший раз почув її ім’я, то згадав свою подружку з садка, вона теж була Настею. Ми так дружили, що я сказав, що виросту і стану її чоловіком. Вирішив розповісти цю історію нинішній дівчині. Яке ж було моє здивування, коли з’ясувалося, що це та сама подруга з садка. Ось уже два роки одружені.
***
Одного разу загубив свій гаманець з усіма грошима, картами і фоткою дружини. Але що робити. Через пару днів в метро виявив загублений телефон. Вирішив зв’язатися з родичами. Пообіцяв завести пропажу на їхню адресу. Приїжджаю, віддаю. Розговорилися з господарем апарату. Йому я розповів, що недавно позбувся гаманця. Тут хлопець дістає з шафи мій гаманець і питає, чи не цей. Я побачив фото дружини і був просто вражений. Така ось доля. Відтоді ми стали справжніми друзями з тим хлопцем. Коли нас запитують, як ми познайомилися, ми із задоволенням розповідаємо цей випадок і пишаємося ним. Адже не з кожним таке трапляється.
А ви вірите в долю? Траплялися у вашому житті схожі ситуації?
