Одного вечора у мене почалися перейми. Ми до того з чоловіком вже були щасливими батьками трьох дітей. Всі хлопчики, а чоловік дуже мріяв про дівчинку і ми наважились знову. Та УЗД впевнено показало – пацан!
Два останні хлопчики у мене двійнята. Вся родина дивувалась, бо ні з моєї, ні зі сторони чоловіка такого ще не було. Але ми все одно раділи.
Коханий повіз мене у пологовий. Роди пройшли добре. Мене поклали в індивідуальну палату, яку проплатили завчасно. Через кілька годин мені дали мого синочка.
Заходить у палату завідувачка. Ми з нею вже добре знали одна одну за всі ті роки. І вона почала:
– Слухай, Ніно. У нас сьогодні народжувала 18-річна. Одразу після пологів вона написала відмову від дитини й ледве стоячи на ногах пішла до таксі та зникла. Пів дня минуло, думала може одумається. Але ні слуху ні духу. А в неї дівчинка, здорова мила дитина. Не хочеться її віддавати у дитячий будинок. А ти, здається дівчинку хотіла?
Я продовжувала її слухати й вже розуміла про що мова.
– Подумай, може б ви її собі взяли? Напишемо, що ти її сама народила. То не проблема. Бо якщо офіційно всиновлювати знаєш скільки буде тяганини? На місяці, і весь той час вона проведе в дитбудинку. А якщо вам її не дадуть? А там не солодко малюкам. Життя покалічене. Шкода…
На мене ніби вилили окріп. Ще й обрала мене! Я старалася довго не думати:
– Ну то давайте так і зробимо! – я напевно, не усвідомлювала цієї ситуації.
Вдома ми пояснили дітям і родичам, що часто одна дитина може прикрити собою іншу. та ніхто зайвих питань не ставав. Чоловіку я все ж зізналася і він спокійно сприйняв це. Його мрія здійснилась, у нього з’явилась донечка.
Минуло трохи часу, у Софійки такі ж блакитні очі, як в її нового тата, що навіть не прикопаєшся. Та і ззовні навіть чимось схожа до нас. Вже і забуваю, що вона не рідна. Бо вже давно стала рідною!
Ми щасливі! А вам колись робили такі приголомшливі пропозиції?
