Це було гучне і неймовірно красиве весілля. Усі танцювали, веселилися, випивали і вітали молодят. Раз у раз звучали тости і зворушливі промови, було багацько побажань і ще більше традиційних подарунків. Аж раптом запала тиша. Коїлося якесь таїнство.
Наречена піднялася з місця, щоб виголосити промову. Усі помітили її пишну і дуже дорогу сукню. Подруги, напевне, із заздрощів аж на стільцях засовалися.
Дівчина подякувала батькам за підтримку та турботу, за хороше дитинство і достаток, у якому вона зростала.
Гості аж просльозилися, а хтось уже витирав обличчя носовичком.
Наречена сказала останнє слово зі свого тосту, поцілувала батька і поклала йому щось у долоню. Гості принишкли. Їм було неймовірно цікаво, що там було. За традиціями це молодятам віддають дарунки, а не навпаки.
Це їх неабияк схвилювало, тільки розбурюючи допитливість.
Усі спостерігали за батьком. Той подякував доні і глянув на долоню.
– Панове, це найщасливіший день мого життя!”- вигукнув він, розсміявшись.
Усі аж шиї поскручували, щоб побачити, про що йшлося.
Батько підняв руку вгору і додав:
– Моя доня нарешті віддала мені кредитну картку!
Зал залився реготом. Поблід тільки наречений.
А які весільні пригоди пам’ятаєте Ви?
